Читати книгу - "Комедія помилок, Вільям Шекспір"

class="p1" style=""> 

Егеон

Я переконаний, що ви обидва

Про мене згадуєте.

 

Дроміо Ефеський

Ні, себе

Ми згадуємо, дивлячись на вас;

Зв’язали нещодавно й нас так само,

Як вас тепер. Ви, пане, може, теж

Один із пацієнтів дурня Пінча?

 

Егеон

Чому ви дивитесь на мене так,

Мов я чужий? Ви ж знаєте мене.

 

Антіфол Ефеський

Я досі вас ніколи ще не бачив.

 

Егеон

О, як меве змінили дні скорботи,

Відколи з вами бачивсь я востаннє.

Й журба потворною рукою часу

Спотворила моє лице й зробила

Його чужим! О друже мій, скажи,

Чи ти хоч впізнаєш мій голос?

 

Антіфол Ефеський

Ні.

 

Егеон

Ти, Дромйо, теж не впізнаєш?

 

Дроміо Ефеський

І я,

Мій пане, теж не впізнаю.

 

Егеон

Проте,

Я певен, мій ти упізна́єш голос.

 

Дроміо Ефеський

Ви так гадаєте, пане? А я - якраз навпаки, я певен, що зовсім не впізнаю; а коли людина щось заперечує, то треба їй вірити.

 

Егеон

І голосу не впізнають! Невже,

О часе лютий, за сім літ коротких

Ти так зумів розбить мій бідний голос,

Що навіть рідний син впізнать не може.

І хоч зима, яка вбива всі соки,

Моє лице зів’яле вкрила снігом,

Хоч кригою взялася в жилах кров,

Та ніч життя поберегла ще пам’ять

І світло в гаснучій моїй лампаді,

Ще трохи чують вуха, хоч і глухнуть,

І всі ці сиві свідки (певен я)

Мені говорять правду,- ти мій син.

 

Антіфол Ефеський

Свого я батька ще не бачив зроду!

 

Егеон

Згадай, мій сину, лиш сім літ минуло,

Як виїхав ти з Сіракуз; чи ти

Соромишся впізнать мене в нещасті?

 

Антіфол Ефеський

І князь наш, і мої знайомі в місті

Посвідчить можуть, що це все - не так:

Я Сіракуз іще не бачив зроду.

 

Князь

Знай, сіракузцю, ось вже двадцять років

Я опікуюсь Антіфолом, він

За весь цей час не бачив Сіракуз.

Мені здається, що літа і горе

Тобі потроху вистарили розум.

 

Входить абатиса з Антіфолом Сіракузьким і Дроміо Сіракузьким.

 

Абатиса

Великий, князю наш, ось чоловік,

Якому тут тяжку вчинили кривду.

 

Всі товпляться, щоб подивитись на нього.

 

Адріана

Два мужі бачу я, коли мене

Не обдурили власні очі.

 

Князь

Мабуть,

Один із них - твій муж, а другий -

То дух його; так само й ці обоє.

Котрий з них чоловік? Котрий з них дух?

Хто зможе розрізнити їх, панове?

 

Дроміо Сіракузький

Я - Дроміо, звели йому забратись!

 

Дроміо Ефеський

Я - Дроміо, дозволь мені зостатись!

 

Антіфол Сіракузький

Невже тебе я бачу, батьку мій?

Чи це твій привид?

 

Дроміо Сіракузький

О старий мій пане!

Та хто ж це вас зв’язав?

 

Абатиса

Хто б не зв’язав,

Я розв’яжу й визволенням його

Здобуду мужа. Егеоне сивий,

Скажи, чи ти той самий, що колись

Дружину мав Емілію, яка

Тобі родила двох синів-близняток?

Як ти той самий Егеон, скажи ж,

Скажи мерщій Емілії тій самій!

 

Егеон

Коли це все не сон, то ти і справді

Емілія; як ти - вона, скажи

Й мені, де син, що плив з тобою разом

На тім фатальнім плоті?

 

Абатиса

Нас усіх,-

Його, мене і Дромйо,- врятували

Чутливі мореплавці з Епідамна;

Але рибалки грубі із Корінфа

Догнали скоро їх і відібрали

В них Дроміо й мого, малого сина,

Мене в епідамнян вони лишили.

Що з ними сталося, не знаю я:

Тоді знайшла собі притулок тут.

 

Князь

Це стверджує ту розловідь, що ми

Ще ранком чули; ось два Антіфоли

Однакові, як на один копил;

А ось два Дроміо, 29 на диво схожі.

Так, справді, це батьки оцих дітей,

Що випадок їх звів оце докупи.

Прибув ти із Корінфа, Антіфоле?

 

Антіфол Сіракузький

Ні, герцогу, прибув я з Сіракуз.

 

Князь

Стривай, стань збоку; я ніяк не можу

Вас розрізнити.

 

Антіфол Ефеський

Я сюди прибув

З Корінфа, мій володарю ласкавий.

 

Дроміо Ефеський

І я з ним теж.

 

Антіфол Ефеський

Привіз мене сюди завзятий воїн,

Ваш славний дядько, Менафонський князь. 30

 

Адріана

А хто з вас двох обідав нині в мене?

 

Антіфол Сіракузький

Я, прехороша пані.

 

Адріана

Ви мій муж?

 

Антіфол Ефеський

Е, ні! Даруйте, я на це не згоден!

 

Антіфол Сіракузький

І я також, хоч мужем називала

Мене вона; а чарівна ця панна,

Її сестра, іменувала братом.

(До Люціани)

Те, в чім я так вас запевняв тоді,

Надію маю довести на ділі,

Як це не сон, що бачу я і чую.

 

Анджело

Ось, пане, той ланцюг, що я вам дав!

 

Антіфол Сіракузький

Здається, пане. Я і не зрікаюсь.

 

Антіфол Ефеський

А ви за той ланцюг мене схопили!

 

Анджело

Здається, пане. Я і не зрікаюсь.

 

Адріана

Я вам послала гроші через Дромйо

На викуп, пане; він їх не приніс?

 

Дроміо Ефеський