Читати книгу - "Усі системи червоні"

маленького хоппера, щоб переконатися, що ніхто, крім нас, не має до них доступу, і що HubSystem не зіпсувала їм код. Я стежив за ним через один з безпілотників. Він продовжував слідкувати за мною, намагаючись вдавати, що не дивиться, що було ще гірше. Мені зараз не потрібно було відволікати увагу. Коли відбудеться чергова атака, вона буде раптовою і швидкою.

(«Я дійсно думаю про нього як про людину, — сказав Гауратін. — Розгнівану, сильно озброєну людину, яка не має підстав нам довіряти»).

«Тоді перестань злитися», — сказав йому Ратті. «Він може допомогти»)

«Вони знають, що їхні SecUnits успішно вставили нашому SecUnit бойовий модуль», — говорила Менса під час обговорення плану дій замість вечері. «І ми повинні припустити, що вони отримали достатньо інформації від HubSystem, щоб знати, що ми її видалили. Але вони не знають, що ми теоретизували їх існування. Коли SecUnit відключив доступ HubSystem до камер, ми все ще вважали, що це саботаж компанії. Вони не розумітимуть, що ми знаємо, що вони йдуть».

Але нам доводилося поспішати. Ратті та Арада зупинилися, щоб відповісти на запитання про електроенергетичні елементи медичного обладнання, і я відправив їх назад до місця проживання за наступним вантажем.

Проблема, яку я збирався вирішити, полягала в тому, що спосіб боротьби з ботами-вбивцями був достатньо прямолінійним — ви кидаєтеся на ціль і намагаєтеся вбити її, знаючи, що 90 відсотків нашого тіла можна відродити або замінити в кубику. Отже, витонченість не потрібна.

Коли ми виїдемо з середовища існування, я не матиму доступу до свого кубика. Навіть якби ми знали, як розібрати його, а ми цього не знали, він був занадто великим, щоб вміститись у хоппер, і вимагав надто багато енергії.

І вони могли мати справжніх бойових ботів, а не таких, як я. У цьому випадку наш єдиний шанс — триматися від них подалі, поки не прибуде трансфер. Якщо інша група оцінювання не підкупила когось у компанії, щоб затримати рятувальний корабель. Я ще не згадував їм про таку можливість.

У нас було майже все завантажено, коли Пін-Лі вигукнула у комунікаторі: «Я знайшла! У них був код доступу, схований у HubSystem. Система не надсилала їм наші аудіо чи візуальні дані і не дозволяла їм бачити наші канали, але періодично отримувала команди. Ось як була видалена інформація з пакетів оцінки небезпеки та з пакету карт, ось як надіслали команду на автопілот маленького хоппера, щоб він вимкнувся».

Гауратин додав: «Обидва хоппери чисті, я ініціював передпольотну перевірку».

Менса щось заговорила, але я щойно отримав попередження від SecSystem. Дрон посилав мені аварійний сигнал.

Через секунду я отримав візуальну характеристику поля, де був встановлений наш маяк. Пускова колона штатива лежала на боці, шматочки капсули були розкидані навколо.

Я виштовхнув зображення в загальний канал, і люди затихли. Тихим голосом Ратті сказав: «Лайно».

«Продовжуйте рухатись», — сказала Менса через комунікатор, її голос став різким.

Коли HubSystem вимкнули, у нас не стало сканерів, але я розширив периметр безпілотників до максимуму. А SecSystem щойно втратила контакт з одним безпілотником на крайньому півдні. Я кинув останній ящик у вантажний відсік, наказав дронам повертатися і вигукнув через комунікатор: «Вони летять! Нам треба підніматися в повітря, зараз!»

Це було несподівано напруженим: я ходив туди-сюди перед хопперами, чекаючи людей. Волеску прийшов з Бхарадваж, допомагаючи їй долати піщану землю. Потім вибігли Оверс і Арада, з сумками, накинутими на плечі, які кричали до Ратті за ними, щоб він не відставав. Гауратин уже був у великому хоппері, а Менса і Пін-Лі прибігли останніми.

Ми розійшлися, Пін-Лі, Волеску та Бхарадвай рушили до маленького хоппера, а решта — до великого. Я переконався, що Бхарадвай не має проблем із пандусом. У нас виникла проблема у люці великого хоппера, куди Менса хотіла увійти останньою, як і я — останнім. Як компроміс, я схопив її за пояс і вкинув нас обох у люк разом, коли пандус під нами вже піднімався. Я поставив її на ноги, і вона сказала: «Дякую, SecUnit», а інші дивилися на це.

Шолом трохи полегшив ситуацію, але я збирався пропустити зручний буфер камер безпеки.

Я залишився на ногах, тримаючись за верхню рейку, коли інші прив’язувалися, а Менса піднялася на місце пілота. Маленький хоппер злетів першим, і вона дала йому час відлетіти, перш ніж підняти наш.

Ми діяли на основі припущення: що оскільки вони, ким би вони не були, не знали, що ми знаємо, що вони тут, вони надішлють лише один хоппер. Вони очікували, що впіймають нас у середовищі існування, і, ймовірно, захоплять хоппери, щоб затримати нас там, а потім накинуться на людей. Тож тепер, коли ми знали, що вони йдуть з півдня, ми могли вільно вибрати напрямок. Маленький хоппер повернув на захід, і ми полетіли за ним.

Я просто сподівався, що їхній хоппер не має більшого діапазону на своїх сканерах, ніж ми.

Я міг бачити більшість своїх безпілотників на дисплеї хоппера, яскрава крапка, що перебувала у тривимірній карті. Перша група дронів робила те, що я їм сказав, збираючись у місці зустрічі поблизу середовища проживання. У мене був розрахунок, який оцінював час прибуття. Безпосередньо перед тим, як ми вийшли за межі діапазону, я наказав дронам рухатися на північний схід. За мить вони випали з мого діапазону. Вони слідуватимуть останній інструкції, поки не витратять всю свою енергію.

Я сподівався, що ворог відсканує їх і полетить за ними. Як тільки вони відсканують наше місце проживання, вони побачать, що хоппери зникли, і зрозуміють, що ми втекли. Вони можуть зупинитися, щоб пошукати нас у середовищі проживання, але вони також можуть почати шукати наш шлях втечі. Неможливо було здогадатися, який варіант вони виберуть.

Але коли ми летіли, забираючись у далекі гори, нас ніхто не переслідував.

Розділ шостий

Люди обговорювали, куди летіти. Або обговорювали це настільки, наскільки це було можливо, при цьому несамовито розраховуючи, скільки всього, що їм могло знадобитися, щоб вижити, вони заштовхали в хоппери. Ми знали, що група, яку Ратті зараз називав EvilSurvey, мала доступ до HubSystem і знала всі місця, де ми були на оцінках. Тож доведеться шукати нове місце.

Ми обрали місце, яке запропонували Оверс і Ратті, швидко переглянувши наші карти. Це була серія скелястих пагорбів у густих тропічних джунглях, заселених великою кількістю фауни, достатньою, щоб заплутати сканування ознак життя. Менса і Пін-Лі спустили хоппери нижче і пошукали майданчик серед скелястих пагорбів. Я вислав