Читати книгу - "Заборонене кохання:ти будеш моєю, Джулія Ромуш, Ольга Ялiтовська"

Розділ 15.

- Ти що робиш, божевільна? - Я почула його розлючений голос, після того, як чоловік підняв руки й трохи пригнувся, щоб його не зачепило уламками стільця, - я прийшов до тебе з миром. Я - Швейцарія.     

- Ти дебіл! - Закричала я та озирнулася в пошуках чогось важчого, - як і раніше, крім зарозумілості й апломбу в голові гуляє вітер. Ти мене без їжі залишив на пів дня.   

  

- А все інше тебе, значить, не сильно збентежило? - Самовпевнено зауважив він і увійшов до кімнати, зачинивши за собою двері.   

  

- Чого ти добиваєшся? Чекаєш, щоб минув час, і я не змогла заявити про зґвалтування? - Мене раптово пронизав здогад. А інакше навіщо йому мене тут так довго тримати?   

  

- Сподіваюся, ти жартуєш, - він спочатку оторопів, але потім хтиво посміхнувся і став схожий на хижака, - тому що ти хіба що зможеш поскаржитися на рівень шуму, і то, з-за своїх стогонів.   

  

- Ти занадто самовпевнений, милий! - Примружую очі й вдивляюся в нахабного хлопа в отворі дверей. І коли тільки він встиг стати таким?   

  

- Напевно, наступного разу потрібно буде записати твої крики на диктофон, - цього виродка я нічим не могла збентежити. Він розтягнув губи в саркастичній посмішці й окинув мене поглядом, - я тобі сьогодні п'ять або шість разів показав, що мені є чим пишатися.   

  

- О так, ти, напевно, ще й на конкурсі виграв стрічку "Найбільший член, є охочі відсмоктати?" - Мене розлютило його нахабство і захотілося трішки охолодити.   

  

- Схоже, на цьому конкурсі ми були разом, - і коли я запитливо на нього подивилася, не зрозумівши шпильки, він продовжив, - тому, що ти вчора смоктала з великим задоволенням!  - От гад. Якщо я вважала, що до цього була в сказі, то зараз мій стан можна було сміливо зводити у квадрат.   

  

Намацавши поруч щось важке, я схопила те, що залишилося від лампи й жбурнула у цього виродка.   

  

- Ну ти й сволота! - Я супроводила свої дії словами й дивилася як чоловік вправно ухилився від мого кидка.   

  

- Зате з великим льодяником, який, здається, тобі припав до смаку.   

  

На цих словах, розуміючи своє приниження і те, що йому дійсно є чим мені дорікнути, я пообіцяла собі, що більше ніколи з ним не пересплю. І тоді, керуючись силою свого гніву, я була впевнена, що мені не важко стримати свою обіцянку. Але як же я помилялася, порушила її того ж вечора... 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍