Читати книгу - "Магія крізь час, Мiла Морес"

Я мушу стримати сльози. Я маю для цього сили. Я зможу стриматись. Не порадую його своїми сльозами. Він не повинен бачити біль у моїх очах. Змахну вологу з очей, перемістивши її під дерево, нехай воно насолодитися моїм смутком, якщо вже стоїть тут німим свідком сцени, що розбиває моє серце вщент.

Я не заплачу.

Потрібно йти, бігти, сховатися, подалі від цього місця, від цього самовдоволеного покидька. Вирвати його зі свого серця, стерти надію, видалити з пам'яті обличчя, всі слова, сказані ним, добрі та ласкаві, злісні та вбивчі.

- Я ненавиджу тебе, - так само промовляю крізь зуби, - усім своїм серцем я тебе ненавиджу!

Він щось хотів відповісти. Я встигла помітити, як здригнулися його губи. Це було чергове знущання, що б'є під дих. Я недослухала, лечу у притулок. Додому. До рідного дому. До братів, до сестри, до моєї опори.

Що я їм скажу? Як подивлюсь у вічі Калеану? Вдарю Еліма в болюче місце, сказавши, що мій призначений ніколи не стане частиною нашої родини, тому що він нікчемний. Як я житиму з цим далі? Все моє життя розсипалося на дрібні уламки. Сенс втрачено, розтоптано, і далі немає приводу жити.

Я ревла на самоті до пізньої ночі. Не вийшла до вечері, сповістивши всіх, що погано почуваюся. Зараз все одно не змогла би сказати щось зрозуміле, а співчуття тільки розбурхало рани ще більше. Мине час, стане легше. Я придумаю, що робити зі своїм життям далі.

====

Дякую, що читаєте!

Підписуйтесь на мою сторінку на Букнет, щоб отримувати повідомлення про вихід нових книг!