Читати книгу - "Обійми пристрасті, Альона Гейруш"

Руслан Андрійович

Розділ 18.

-Якщо не попередив, значить у цьому не було потреби, - рівним тоном промовив я.
-Але ти ж завжди був не проти моєї присутності поряд, - щебече вона та кладе мені свою руку на плече.
Я дивлюся на її руку, чим даю її зрозуміти, що це лишній жест:

-Діано, раджу тобі негайно піти по своїх справах, ти тут зайва. - не дочекавшись її реакції, переводжу погляд на Вероніку.
А там, такі бісики скачуть в її гарних оченятах, що здається, вона зараз накинеться на мене та видряпає мені очі.

Знаю, що вона страшенно злиться на мене. Я її покинув, але лише для того, щоб вона прийшла до себе,  дав їй час побути з собою наодинці. Але вона ж звісно, пішла іншим шляхом, надумала різної нісенітниці і сама ж через свої думки розчарована. Я це одразу помітив, коли побачив її. Вона напевно не одну годину сиділа перед дзеркалом, щоб вразити мене. Мені це звісно імпонує, але це лишнє. Без косметики вона мені подобається більше. Побачивши її в такому вигляді, в мене одразу виникло бажання повернути її в машину та відвести додому. І наочно показати їй, що залишивши її вчора, я зробив краще тільки для неї.

Кладу руку їй на ногу. Від чого вона наче ошпарена - підстрибує з дивану і запинаючись промовляє:
-Я. Мені потрібно до вбиральні.
Карина, одразу все розуміє, та складає їй компанію.

-Руслан, я вперше бачу тебе таким, - посміхаючись говорить Влад.
-Яким?
-Щасливим. Я одразу помітив, як ти на неї дивишся. Будь обережніше з нею, вона дуже тендітна дівчина. Не роби боляче собі та їй. - чомусь попередив мене Влад.

Повернувшись, Вероніка підсіла на шампанське, а від того чим далі, тим ставала розкутішою.
-Ходімо танцювати. Викрикнула вона та потягла з собою Карину.
Мене продовжувала не помічати. Цей дитсадок починав мене напрягати.
Закуривши сигару, я спостерігав за її пластичними рухами, вона плавно перекочувала свої бедра із закритими очима й повністю віддавалася музиці. Вона просто ходячий секс. Мене дивувало, чому до цих пір у неї ще нікого не було в інтимному плані. І тут, ця дівчинка робить найбільшу помилку в своєму житті. Починає в танці відкрито фліртувати з якимось хлопцем.

-Руслан, спокійно, ти ж розумієш для чого вона це робить. - говорить Влад.

Тушу сигару та направляюся до неї. Беру її за лікоть і обертаю до себе.
-Весело тобі Вероніка? - дивлюся на неї злим поглядом.
-О, містер скала, Діана ще не склала вам свою компанію?
Не встигаю нічого відповісти, як чую голос:
-Ей, чувак, є проблеми?
От і чудово, зараз спущу свій пар, щоб не придушити її прямо тут.
-Так є, допоможеш вирішити? - він отримує з лівої від чого хитається, але не падає, намагається вдарити мене. Я вправно перехоплюю його ногу, перекидаю через себе і навалююся зверху. Б'ю з такою люттю, що можу вбити його. Як тут за руку хапають.
-Руслан, будь ласка, зупинись! 
Чую крик, підводжу очі, дивлюся на неї. Вона налякана до смерті шепоче губами:
-Прошу тебе, зупинись.
Я встаю навпроти неї:
-В машину! - гримаю їй.
Розвертаюся та прямую на вихід. Вона не відстає від мене.
Опинившись в машині, вона починає кричати на мене:
-Та що ти собі думаєш? Невже люди та їхні почуття для тебе нічого означають? Думаєш, що всі повинні тобі підкорятися, варто тобі лиш віддати свій наказ?- зривається та починає бити мене по грудях.
Я ловлю її за зап'ястя, наближаюся до неї та промовляю:
-Вероніка, запам'ятай: кожний твій вчинок несе відповідальність. Ти хотіла мене вивести з себе - тобі це прекрасно вдалося. Тоді чому ти злишся?
- Ти самовпевнений індик, який далі свого носа нічого не бачить. 
- "Індик?", - так мене ще ніхто не називав. І розсміявся в голос.
-Не бачу нічого смішного. - ображено відповідає. 
Не гаючи ні хвилини більше починаю її пристрасно цілувати.
-Не смій більше мене торкатися.
-А то що?
- Мені не приємно, я не хочу.
- Та невже, Вероніка? Давай я перевірю?!

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍