Читати книгу - "Тато для двійняток, Галлея Сандер-Лін"

Віолетта молилася всім Богам, щоб у нього раптом намалювалися термінові справи, захворіла троюрідна тітка або ще що, аби відтягнути неминучу зустріч. Але ні, коли вони з Ярославом прийшли у спортивний зал, де незабаром мала розпочатися загальна репетиція, Тимур з Хелен вже окупували затишний куточок і розминалися. У Віоли затремтіли коліна, коли побачила колишнього однокласника і гнобителя.

«Спокійно! – вмовляла вона себе. – Все буде добре, тримай себе в руках!»

А потім... потім Віолетта на власні очі переконалася, що всі свої почесні звання, особливо в останні роки, ця пара отримала не дарма. На деякий час «забувши» про все, що їй довелося пережити з вини Гада, вона вчепилася в долоню Ярика, від якого виходили хвилі впевненості, і просто поринула у споглядання.

Гаджиєв впевненою рукою направляв, але не пригнічував партнерку. Як же красиво він танцює, які відточені рухи... Хто б що не говорив і яка б неприязнь між ними ні існувала, Віола не могла не визнати очевидного: танцюрист із нього шикарний. Оленка теж не відставала, показувала себе справжньою жінкою: кокетливою, чарівною, пристрасною. Не дарма все дитинство і юність ці двоє були однією з найсильніших пар у своїй категорії, з ними так чудово було змагатися, але ще більш чудово – перемагати!

Зараз вони танцювали аргентинське танго. Точно, вивірено, ідеально... Доповнювали один одного, демонстрували гармонійний баланс сил. Це результат багатьох і багатьох років спільних тренувань. І Віолетта дуже пошкодувала, що вони з Яриком за минулі роки значно рідше, ніж хотілося б, ставали в пару. Відчайдушно захотілося компенсувати собі цей час, не втрачати більше ані хвилини, коли можна рухатися в такт у надійних руках Ярослава.

– Ну що, Яре, окупуємо і собі куточок, поки є вільна хвилинка? – запропонувала Віолетта і потягнула його в протилежний кінець просторого залу, поки прочка, що танцює, їх не помітила. Зустріч із колишнім однокласником хотілося відсунути настільки, наскільки тільки можливо.