Читати книгу - "Мій дім там де ти, Лілія Стольжицька"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
-Якщо міледі так бажає…
-Бажаю. А ще, скажи, будь ласка, чому ти боїшся, що я тебе за все буду наказувати? Невже король з Вами так постійно вчиняє? -дівчина не відриваючись від мого волосся, щось заплетаючи, замотиляла головою:
-Ні, що Ви. Мілорд дуже добрий. Він просто нікого ніколи не наказував, тільки за великі провини і то, коли ті доведені доказами. Просто міледі Дана. - і дівчина замʼялася, не знаючи чи говорити мені, чи ні? Не знаючи в яких ми з нею відносинах. Тому я її підштовхнула:
-Так, Данка стерва ще та, тільки їй не кажи. -посміхнулася я . А в дівчини, ніби камінь з плеч впав. Зачіскою я була дуже задоволена. Вона проплела дві коси по боках, потім посередині зійшлися в квітку. Закріпила вона її шпилькою з білим камінчиком. Решта волосся було розпущене. І ми пішли до саду. Садівник щось там обрізав у квітах. А Глаша, робила вигляд, що взагалі не дивиться в його сторону, розповідала мені про рослини. Тому я все взяла в свої руки.
-Вибачте. -крикнула я садівнику. -Я бачу у Вас дуже багато роботи. А я б хотіла посидіти в альтанці на самоті, та послухати спів пташок. А Глаша залишається вільною. Тому я подумала, нехай допоможе Вам, якщо Ви не проти.
Глаша аж розцвіла, як та троянда.
-Буду тільки радий, такій помічниці.
-Біжи, якщо мені щось буде потрібно, я покличу.
І задоволена собою пішла в альтанку.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Мій дім там де ти, Лілія Стольжицька», після закриття браузера.