Читати книгу - "Закохана В Диявола, Ксю Бадб "

ДЕВІД

Вночі ми поїхали назад додому, тому що залишатися в заміському будинку з вибитими вікнами було не найкращим варіантом. Тому по приїзду дівчина заснула майже миттєво, скрутившись у мене на грудях. А мені не спалося. В голові спливала картина десятирічної давності.

Десять років тому.

- Ти що, хлопче, думав, що зможеш прийти в цей бізнес і залишитися святим, чи що? - Чоловік притискає пістолет до голови моєї матері, яка сидить зв'язана на стільці. 
- Не потрібно, будь ласка, я все віддам. - Я тільки почав будувати свою мережу казино, а вже потрапив у таку пастку.
- Звісно, віддаси. І не тільки те, що маєш, а й те, що будеш мати. Ти, хлопче, зайшов на ту територію. 
Шательє опускає пістолет, але його охоронці продовжують наставляти зброю на моїх батьків. Я досі не розумію, як їм вдалося так швидко захопити їх, тому що я спеціально вивіз батьків за місто. Але що ж, я справді поліз у гру, не знаючи її правил.
- Кажіть усе, що вам потрібно. - Він відкидається на крісло та показує мені на диван навпроти.
- Сідай, ця розмова буде дуже довгою. І дуже неприємною для тебе. 
Звісно, неприємною. Дивлячись, як життя моїх батьків висить на волосині, я не можу мислити холодно, без емоцій. Тому сідаю і намагаюся зберегти спокійний вираз обличчя. У цей момент в мені щось ламається.
- Тепер, Девіде, ти працюєш на мене. І всі майбутні твої казино працюють лише на мене. 70% прибутку мої, інакше твоїм батькам не жити. Чоловік повертається ще раз у бік моєї мами, щоб довести правдивість своїх слів. І зараз переді мною стоїть вибір без вибору.
- Я можу тобі віддати все, лише відпусти їх. - Він посміхається і протягує мені склянку віскі. 
- Мені не потрібно все. Мені потрібно, щоб ти ходив на повідку, щоб ти працював на мене. Просто забирати не так цікаво. 
Я стискаю стакан міцно рукою, настільки, що пальці бліднуть. 
- А якщо я скажу ні? - сам не розумію, навіщо це запитав, тому що я в жодному випадку не відмовлюся, якщо від цього залежить життя моїх батьків.
- Тоді ти станеш сиротою. Тож обирай, хлопче.         Я погоджуюся.
Але вийшовши звідти зі своїми батьками, я усвідомлюю один прокол: він сказав, що кожне моє казино повинно віддавати йому відсоток, але не бар чи інший будь-який бізнес. Та ця геніальна ідея коштувала мені дуже дорого. Через місяць Шательє зрозумів, що його дуже сильно найобують, і мої батьки отримали дві кулі в голову, на моїх очах...

Від цього спогаду тіло вкривається мурашками і відразу кидає в жар. Я притискаю Лізу ближче до себе, тому що дуже боюся за її життя. Розумію, що це моя слабкість, як колись нею були батьки. Та тепер я не дозволю такому статися. Я не той Девід, якого можна було залякати чи яким можна було маніпулювати. Все змінилося. І за цю жінку готовий познімати голови навіть наймогутнішим світу цього. Я цілую жінку в лоб, поки вона мирно сопе біля мене. Помічаю, як її обличчя розтягується в посмішці. Але жінка не прокидається, а просто ближче притискається до мене. В цей момент моє серце пропускає удар. Сталося те, чого я ніколи не бажав. Ця жінка стала для мене промінчиком світла в моїй темряві. Ця жінка запалила щось зовсім невідоме і таке життєво важливе. Але ця жінка тепер моя слабкість. Слабкість, яку я повинен оберігати від усіх і ніколи нікому не показувати. З цими думками я засинаю, думаючи про наше майбутнє з Єлизаветою.

У ліжку прокидаюся сам і відразу схоплююся в пошуках Лізі. З нею щось сталося, невже її могли в мене забрати, поки я спав? Навіть не одягаючись, вилітаю вниз і помічаю картину, від якої моє серце тане, як шоколад на сонці. Янголятко готує на кухні, наспівуючи пісеньку під ніс. Підходжу до неї ближче й обіймаю за талію, притискаючи спиною до себе. 
- Доброго ранку! - Вона відчуває мою радість від того, що я її знайшов, і притискається стегнами ще сильніше. 
- Доброго ранку, пане Сореро! Вирішила приготувати вам сніданок, але бачу, вас цікавить щось інше. - Ковзаю рукою вниз по її животу та зупиняюся на кілька сантиметрів від клітора. 
- Пані Єлизавето, думаю, вас також зараз буде цікавити дещо інше, а не сніданок. 
І коли мій палець торкається чутливої точки, жінка відпускає пательню та перестає готувати їсти, впирається руками в стіл. Я ще кілька разів повільно проводжу по її вологих складочках, від чого Єлизавета вигинає спину в мій бік, штовхаючи стегнами мій уже затверділий член. 
- Що ж, Єлизавето, ми снідати будемо? - Мої пальці знову ковзають нижче, і один з них повільно входить у неї. Від цього жінка видає тихий стогін і закидає голову. 
- Я так розумію, сніданок вас уже не цікавить. Коли я вводжу інший палець, стогін перетворюється на крик, і вона змушує мене рухатися в ній. 
- Я думаю, ми поснідаємо пізніше. - Її голос звучить майже шепотом, і по тілу біжать мурашки. Цілую її в плече, потім у шию. Виймаю пальці та нахиляю її на кухонний стіл.
- Ну що ж, тоді перейдемо відразу до десерту. Входжу в неї повільним рухом, дозволяючи жінці відчути кожен сантиметр мого збудження. Вона вигинається мій на зустріч та намагається насадитися повністю, хоча я притримую її. 
- Не так швидко, янголятко. - Мої рухи повільні, і я бачу, наскільки це сильно її дратує. Вона незадоволено видихає. Я продовжую повільно входити та виходити, а іншою рукою, гладжу її затверділий сосок.
- То що, пані Єлизавето, як вам ваш десерт? Вона міцніше чіпляється за поверхню столу та вигинається назустріч 
- Дуже смачно. - На останньому слові вона зривається в черговий крик, і коли моя рука ковзає до її клітора, жінка вибухає. В цей момент я не стримуюсь та розряджаюся прямо в неї. Ну що ж, добре що вона п'є протизаплідні. Сподіваюсь, сьогодні вона не забула випити свою пігулку. Кілька хвилин я так стою, навіть не висовуючи член з неї, а потім, коли відходжу по її нозі, стікає тепла рідина. Вона вже по традиції незадоволено закочує очі та йде в душ. Відійшовши за декілька кроків повертається до мене. 
- Ти не міг почекати пару хвилин? - її голос звучить як претензія, хоча по задоволеному обличчю розумію, що вона просто вирішила подратувати мене.
- Наступного разу буду чекати, поки ви приготуєте сніданок, пані Єлизавето. - Вона фиркає та виходить з кімнати. А я стою задоволений, дивлячись на каву, яку жінка встигла приготувати, та на млинці, які так і лежать на сковорідці. Добре, що вони хоч не згоріли.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍