Читати книгу - "Більше позитиву, Аліна Шапошник (Аліса Кін)"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
- За смачним латте.
- А де латте?
- Випила по дорозі.
- Як тобі взагалі продали каву? - Настя від подиву підняла брови.
- Не зрозуміла? - мене це обурило не на жарт.
- Ти, напевно, в дзеркало, не дивилася?
І тут я зрозуміла, що ні. Я роззулась і підскочила до дзеркала. Ну чому панди такі милі тварини, а ось коли туш тече і виходить у тебе «ефект панди» це зовсім погано виглядає.
- Сьогодні вихідний, тому можна продовжити святкування мого Дня Народження. Як вам ідея?
- Сьогодні я пас, - впевнено сказала, я ще не відійшла від попередніх подій.
Мені потрібно було приділити час роздумам з приводу Гліба. Уже не перший раз ловила себе на думці, що він мені починає подобатися. Але розуміючи, що це абсурд, подумки уявляла, як всі ці безглуздості засмоктує чорна діра.
- Гаразд, тоді з Макаром.
- Що? - запитали в один голос з Машею.
- Зі своїм новим хлопцем.
- Вибач, ще не звикли.
* * *
Ми з Олею вже хвилин п'ять мовчали, тому, що були зайняті поїданням штруделя. Мені здається, була б я кішкою, то мурчала б від задоволення. Звичайно не варіант заїдати стрес смаколиком, але це дарує відчуття радості і ненадовго відволікає від проблем, що турбують.
- І як ти будеш все вирішувати? - Оля промовила питання, яке вже цілий день не залишало мою голову та обтяжувало думки.
- Спочатку треба розібратися з Глібом. Андрій далеко, та й взагалі, можу нічого не відповідати йому.
- Ти порушила ваш договір: ніколи, ні за яких обставин не виходити на зв'язок один з одним.
- Треба було дописати, як виняток, дії під алкоголем не враховуються.
- Або знати дозу і не перевищувати.
- Це ти зараз серйозно?
- Так жартую. Не можеш змінити ситуацію, поміняй ставлення до неї.
- Ще краще. Як?
- По-перше, ти побачила, що Андрій тебе ще не забув. По-друге, Гліб дізнався про твоє існування. По-третє, ти зрозуміла, що Гліб-скалка, не така вже і погана людина.
- Дуже вагомі аргументи, але в усьому цьому є безліч нюансів. Може, просто відпустити ситуацію і все.
- Навряд чи ситуація тебе мене відпустить.
- Знаєш, вже кілька днів затишшя, буду думати позитивно.
- Затишшя буває перед бурею.
- Давай не будемо про сумне. Що там з Матвієм? Ви перейшли до стадії знайомства з батьками?
- Ще ні, зарано. Не хочу його пускати до своєї кімнати. Поки в ній має право знаходиться лише один чоловік - мольберт.
Ми засміялися, одне з Олених хобі - малювання. Власне, завдяки йому вона і познайомилася з Матвієм. Коли він помітив, що Оля його малює, почав вимагати гроші за те, що надихнув і став її моделлю. Насправді він давно запримітив її і спеціально приходив у те ж саме кафе, де Олі подобалось робити замальовки.
***
Значення Олених слів я відчула через кілька днів. Вона що підробляє віщункою? По-перше, мене взяли в студентську газету без моєї участі: всі члени парламенту проголосували за мою кандидатуру. Вони про мене знають тільки з постів в нашій групі у соціальній мережі, причому не з дуже хорошого боку. Може, вони вирішили, що саме таким і повинен бути справжній журналіст, який не боїться публічних засуджень. Також довірили колонку про спортивне життя нашого університету. Напевно, всі інші відмовилися.
- Стій! Зупинись! - за спиною почула голос Гліба.
- Вибач, але я дуже поспішаю, - не повертаючись і йдучи в тому ж напрямку, але вже з прискоренням, випалила я.
- Я дам своє інтерв'ю для студентської газети.
Це моя перша стаття і це буде цікаво, оскільки він популярний. Ще тираж газети просто розлетиться. Я зупинилася і повернулася.
- Слухаю тебе, - я поправила спадаючу з плеча лямку рюкзака.
- Ось, я надрукував можливі питання і дав розгорнуті відповіді, - він простягнув мені два аркуші формату А4.
- Дякую, - взяла файл, який простягнув мені Гліб і збиралася йти далі.
- А тепер довірся мені. Уточню, я стовідсотково тобі не подобаюся, так?
- Так, - не могла зрозуміти до чого він веде.
- Ти точно впевнена?
- На всі сто.
- Тоді закрий очі.
Я і закрила очі. Хто ж знав, що він підійде ближче до мене і поцілує. Розплющивши очі, я інстинктивно його відштовхнула.
- Почекай. Ти повинна відповісти на мій поцілунок.
- Навіщо?
- Так треба, довірся. Можеш уявляти когось іншого під час поцілунку, мені все одно.
- Я що, тобі подобаюся?
- Ні, але в тобі щось є. Так, давай швидше, інакше не вийде.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Більше позитиву, Аліна Шапошник (Аліса Кін)», після закриття браузера.