Читати книгу - "Вічне життя Смерті, Лю Цисінь"

що просити Їфаня пояснити сказане не доведеться.

— Нещодавно, ознайомлюючись із космологічними теоріями трисоляріан, я натрапив на чергове свідчення елегантної простоти й довершеності розрахунків природи великого Всесвіту: математична модель вираховує необхідну масу Всесвіту з неймовірною точністю. Трисоляріанські вчені довели, що початкова маса великого Всесвіту була достатньою — не більшою й не меншою — для реалізації сценарію Великого стискання наприкінці життєвого циклу Всесвіту. Але найменші маніпуляції з масою у бік її зменшення призведуть до разючих змін: модель Всесвіту зміниться із закритої на відкриту, тож його розширення триватиме довіку.

— Але маса вже зменшилася, — відповіла Чен Сінь, одразу збагнувши підтекст останніх слів Їфаня.

— Так, зменшилася. Одні трисоляріани створили сотні мікровсесвітів. А хто знає, яку кількість аналогічних об’єктів створили інші високорозвинені цивілізації, щоб перечекати Велике стискання чи з якоюсь іншою метою? І кожен такий мікровсесвіт забрав трохи маси у великого Всесвіту.

— Запитаймо у Томоко.

— Я вже спитав. Вона сказала, що на момент створення Всесвіту 647 трисоляріани не спостерігали жодних негативних ефектів від зменшення маси великого Всесвіту — модель залишалася закритою з прогностичною картиною настання Великого стискання.

— А як змінилася картина після створення Всесвіту 647?

— Їй це невідомо, що не дивно. Проте вона розповіла, що у Всесвіті існує ціла група високорозвинених цивілізацій на кшталт Занулювачів, які виступають за припинення створення мікровсесвітів і навіть закликають повернути всю запозичену матерію до великого Всесвіту… Але їй відомо не так багато деталей. Та годі про це думати, ми не боги все ж таки.

— Але ми вже віддавна мусимо перейматися колись суто божими справами.

Вони залишилися сидіти біля струмка, допоки місяць знову не перетворився на сонце.

На третій день після завершення жнив, коли весь урожай пшениці вже обмолотили, просіяли й засипали на склад, Чен Сінь та Їфань стояли на межі поля й дивилися, як роботи розпушують його для чергової посівної. У зерносховищі не лишилося вільного місця для пшениці, тож раніше вони вже жваво обговорювали б, чим засівати поля цього разу. Але зараз їхні думки були зайняті важливішими проблемами. Упродовж жнив та обмолоту вони не виходили з будинку, міркуючи про всі можливі варіанти розвитку подій у майбутньому. Двоє людей виявили, що їхній індивідуальний життєвий вибір із кожного питання зрештою позначався й на долі великого Всесвіту, а інколи навіть впливав на долю багатьох різних усесвітів. Вони справді почали певною мірою відчувати себе богами. Ця непосильна ноша відповідальності не давала можливості дихати на повні груди, тож вони вирішили вийти на свіже повітря.

Чен Сінь та Їфань побачили Томоко, яка швидко наближалася до них уздовж краю поля. Томоко ніколи не втручалася в їхнє життя, з’являючись тільки за потреби. Але зараз її хода дуже відрізнялася від звичної плавної манери пересування — Томоко дріботіла до них зі знервованим, раніше ніколи не баченим виразом обличчя.

— Ми отримали через супермембрану трансляцію з великого Всесвіту! — мовила вона, викликаючи й збільшуючи вікно термінала комп’ютера та паралельно притлумлюючи яскравість світила для збільшення чіткості зображення.

У вікні термінала швидко зазміїлися рядки символів растрового зображення, отриманого через супермембрану. Але всі вони здавалися дивними й невпізнаваними. Чен Сінь та Їфань відзначили про себе, що символи в кожному наступному рядку кардинально відрізняються від попередніх, і повторів не видно: вони нагадували хвилі бурхливої річки, що котяться без упину.

— Трансляція триває вже п’ять хвилин і, схоже, закін­читься ще нескоро, — вимовила Томоко, вказуючи на вікно. — Насправді текст повідомлення дуже короткий, а така тривалість трансляції обумовлена його дублюванням десятками тисяч мов. О, щойно досягнуто позначки в сто тисяч!

— Трансляція приймається всіма мікровсесвітами? — запитала Чен Сінь.

— Безумовно. Для кого ще це може бути? Але така трансляція потребує просто шалених витрат енергії, тож повідомлення має бути вкрай важливим.

— Повідомлення вже дублювалося трисоляріанською чи якоюсь із земних мов?

— Ще ні.

Чен Сінь та Їфань одразу зрозуміли, що це своєрідний перепис цивілізацій, яким пощастило вижити у великому Всесвіті.

До цього моменту у великому Всесвіті минули десятки мільярдів років. Тож, незалежно від змісту повідомлення, було лише дві причини появи мови у переліку: або цивілізація існувала донині, або проіснувала настільки довго, що залишила вікопомний слід в історії великого Всесвіту.

Потік символів у вікні термінала продовжував струменіти: 200 тисяч, 300 тисяч, 400 тисяч мов… Один мільйон, а потік усе не припинявся.

Ані трисоляріанської, ані жодної із земних мов.

— Це не має значення, — сказала Чен Сінь. — Головне, ми самі знаємо, що існували, що прожили життя.

Вони з Їфанєм міцно обійнялися.

— Трисоляріанська! — раптом вигукнула Томоко, вказуючи пальцем на вікно термінала. На цю мить кількість використаних мов уже сягнула 1,3 мільйона, і тільки тепер промайнув самотній рядок, написаний трисоляріанською. Чен Сінь з Їфанєм ніколи не помітили б його, але Томоко прийшла на допомогу.

— Земні мови! — за кілька секунд знову скрикнула Томоко.

Досягнувши позначки у 1,57 мільйона мов, трансляція нарешті припинилася.

На екрані залишилося лише кілька статичних рядків: трисоляріанська та з десяток земних мов. Сльози заважали Чен Сінь і Ґуань Їфаню чітко роздивитися текст повідомлення.

У Судний день Всесвіту двійко людей і трисоляріанський робот розчулено обійнялися.

Вони розуміли, що розвиток мов і систем письма відбувається дуже швидко. І якщо обидві цивілізації проіснували значний проміжок часу, а тим паче існують дотепер, їхня система письма має значно відрізнятися від написів у вікні термінала. Проте, аби лишитися зрозумілими для ізолятів у мікровсесвітах, їм довелося користуватися давніми письменами. І 1,57 мільйона мов — це просто ніщо порівняно із загальною кількістю цивілізацій, які коли-небудь існували у Всесвіті.

Посеред довгої ночі спіральним рукавом Оріона галактики Чумацький Шлях пронеслися метеори двох цивілізацій, і Всесвіт не забув їхнього світла.

Після того як Чен Сінь і Ґуань Їфань заспокоїлися, вони уважно прочитали повідомлення. Його зміст трисоляріанською й земними мовами виявився дійсно однаковим і дуже коротким:

Повідомлення від Перезавантажувачів: Загальна маса нашого Всесвіту опустилася нижче критичної позначки. Всесвіт перетвориться із закритої системи на відкриту, тож повільно вмиратиме, розширюючись довіку. Всі життя та спогади спочинуть у небутті. Будь ласка, поверніть позичену вами матерію і надішліть до нового Всесвіту лише спогади.

Чен Сінь та Їфань відірвали погляди від повідомлення й подивилися одне на одного. В очах одне одного вони легко зчитували темне майбутнє великого Всесвіту: через постійне розширення всі галактики невпинно розлітатимуться навсібіч, допоки не стануть взаємно непомітними. У той момент часу, перебуваючи будь-де у Всесвіті, можна буде побачити лише темряву. Зірки згасатимуть одна за одною, а всі небесні тіла перетворяться на видовжені туманності. Холод і темрява пануватимуть над усім сущим, перетворивши Всесвіт на величезну порожню гробницю. Усі цивілізації та спогади про них будуть до кінця віків поховані в цій безмежній гробниці. Настане неподільне володарювання вічної Смерті.

Єдиним способом запобігти цьому було повернути до великого Всесвіту матерію з безлічі створених різними цивілізаціями мікровсесвітів. Але пристати на подібні умови означатиме знищити мікровсесвіт, тож усім біженцям також доведеться повернутися до великого Всесвіту. Саме цього й домагалися Перезавантажувачі.

Очі обох