Читати книгу - "Бурштиновий Меч 3, Ян Фей"

цю кобилу для мене. Вона хороша для нас обох.

.

Це було єдине речення, яке чоловік сказав йому перед тим, як піти.

Темношкірий принц був не проти. Хоча він любив красивих жінок, це не означало, що він хотів приїхати аж до імператорської столиці за жінкою. Подібно до того, як джентльмени в імперській столиці не звикли до його присутності, він не цікавився цими джентльменами, які претендували на цивілізованість.

Жінки були схожі на кобил. За традицією гірського народу, кобили були найціннішим надбанням. Тільки найздоровіші кобили могли народити найкраще потомство.

.

Однак, якими б хорошими не були кобили, вони не варті того, щоб бентежити його.

Він вирішив провчити графиню. Хоча він не міг робити це відкрито в Імперії, королева не могла контролювати Лаче Ва. Він розповів графині, як чоловіки з роду Норка дисциплінували своїх дружин.

,

В цей час слуга відчинив двері карети. Огеос прибрав свій зовнішній вигляд перед тим, як вийти з вагона.

.

Він думав, що приверне до себе багато зневажливих або ворожих поглядів з-за меж вагона. Однак, коли він вийшов з вагона, то зрозумів, що на нього ніхто не дивиться.

.

Він підвів голову.

.

Тільки тоді він зрозумів, що верховний імператор Імперії з’явився за межами залу. Всі привітно схилили голови, і на всьому подвір’ї на мить запанувала тиша.

Коли люди знову підняли очі, то помітили дівчину поруч із Срібною Королевою.

.

Це був перший раз, коли новоспечена графиня з’явилася перед вищим колом вельмож імперії.

, -

Її чисті і світлі очі в одну мить привернули загальну увагу, а за ними і довге волосся, схоже на полум’я. Натовп не міг не вигукнути захоплено. Красиві знатні дівчата не були рідкістю в Рушті, але декадентський тренд в Імперії був зметений чистою і акуратною красою, що стояла перед ними.

Здавалося, ніби слід свіжого гірського вітру змішався з каламутним міським повітрям, змушуючи людей почуватися розслабленими та щасливими. Більшість присутніх чоловіків не могли не відчути, як їхні серця завмирають, і навіть очі дам загоряються.

.

Яка чиста дівчина.

.

Шкода, що вона гірська людина.

Краса – це привілей. Генрієтті в натовпі було байдуже. Він підняв келих і привітався з Скарлет, його очі були сповнені вдячності.

?

Що? Хтось навмисне запитав, Генрієтто, чи збираєшся ти змагатися з нашим принцом?

?

Чому ні? Генрієтта посміхнулася, але нічого не сказала. З його слів випливало, що він дивиться на гірського князя. Якщо він був гірським чоловіком, то як він міг бути дворянином?

.

Про це також думала більшість присутніх.

.

Під поглядом натовпу Скарлет злегка насупилася. Перед усіма присутніми чоловіками та жінками її очі були сповнені нервозності та занепокоєння, але в них також горіло непохитне полум’я.

Якби це було день тому, вона була б схожа на маріонетку, якою маніпулюють інші. Але тепер вона знала, що Господь тут.

.

Однієї цієї новини, навіть якщо не було пояснень, було досить, щоб запалити в її серці невідоме полум’я.

.

Срібна королева Констанція стояла поруч зі Скарлет. Хоча вона була трохи нижчою за першу, її вроджена аура та спокій, природно, розділяли їх обох.

У всій Імперії, мабуть, не було нікого, хто наважився б подивитися на цю молоду дівчину, якій було всього чотирнадцять-п’ятнадцять років.

ó.

Звичайно, були люди, які не знали, звідки вони приїхали, наприклад, якийсь граф Тонігель.

Вона недбало глянула на натовп, ніби її більше не хвилювала попередня невдача. Вона обернулася і сказала дівчині, що стояла поруч: Що? Здається, вас не влаштовує моя домовленість для вас?

Скарлет нічого не відповіла. Вона в глибині душі знала, чому вона тут.

Ти людина-гора. Звичайно, найкраще вам повернутися в обійми гір. Він син героя гірської людини. Хіба він не гідний вас?

,

Срібна Королева посміхнулася: Ти все ще сподіваєшся, що твій Господь прийде і врятує тебе? Сподіваюся, у нього вистачить сміливості це зробити. Чи знаєте ви, де знаходиться це місце?

.

Мого Господа не обдуриш. Не думайте, що ви можете цим скористатися.

?

Як з’ясувалося, як пан, як васал. Розмова двох жінок змусила камердинера тремтіти від страху. З якого часу хто-небудь в імперії наважився так розмовляти з Його Величністю?

?

Однак Срібна Королева, схоже, не зважала на це і запитала: чи це так? Йому навіть начхати на жінку, яку він любить?

.

Я той, хто таємно закоханий у Господа Му. Я просто невідома людина поруч з Лордом Му. Є багато дівчат, які видатніші за мене поруч з лордом Му.

?

Тобто ти маєш на увазі, що ти йому не подобаєшся?

Скарлет нічого не відповіла, але її ясні очі мовчали.

.

Це не допоможе. Ви графиня Імперії і навіть принцеса. Ніхто не може дивитися на вас зверхньо. Срібна Королева змінила тему, Але віддати Лазуровий спис нікчемній людині поруч з ним, ваш Господь дійсно багатий.

Скарлет на мить отетеріла, а потім її серце злегка затремтіло. Вона ніколи про це не думала. Це була така проста логіка, і вона була така непомітна. Але чому Господь завжди давав їй такі важливі речі без будь-якої турботи?

.

Їй раптом стало трохи страшно.

.

Вона боялася, що Брандо дійсно приїде сюди, щоб врятувати її. Цей так званий бенкет був просто ретельно влаштованою пасткою. Вона сподівалася, що це станеться пізніше, навіть якщо це буде на день пізніше, а не зараз.

,

Раніше вона хотіла побачити обличчя, з яким не могла бути знайомою уві сні, але тепер злякалася ще більше. Вона так злякалася, що кров стікала з її обличчя.

Срібна Королева подивилася на зміну виразу обличчя гірської дівчини і сказала: Ти, мабуть, сподіваєшся, що твій Господь не прийде сьогодні ввечері на мій бенкет.

.

Скарлет дивилася на останнього з ненавистю.

Королева посміхнулася. Але я думаю, що він обов’язково приїде.

.

Саме тоді, коли Скарлет міркувала про те, звідки взялася довіра королеви, остання продовжувала: Якщо він не прийде, я пошлю тебе сьогодні ввечері на ложе гірського принца. Знаєте, це звичай гірського народу, і цар не сприймає свої слова легковажно.

.

Але вас треба шанувати. Це справжній принц, а корона Лаче Ва визнана Імперією і Святим Собором. Хто знає, можливо, в майбутньому ви навіть станете королевою гірського народу.

У Скарлет зацокотіли зуби, і вона дивилася на королеву, як на демона. Вона заплющила очі, і серце її сповнилося відчаєм.

Перед обличчям такої безвихідної ситуації у неї не було