Читати книгу - "Повітряний замок, що вибухнув"

відривала пальця від спускової кнопки.

Він убив Даґа Свенссона і Міа Берґман.

Разом із Залаченком він убивав і закопував у могилу в Госсеберзі її саму. І тепер він повернувся, щоб знов її вбити.

Можна було розсердитися і за менше.

Вона не бачила причин залишати його живим. Він ненавидів її з пристрастю, якої їй було не зрозуміти. Що станеться, якщо вона передасть його до рук поліції? Судовий процес? Довічне ув’язнення? Коли його відпустять з в’язниці на побивку? Як швидко він зуміє втекти? Тепер, коли батька нарешті більше немає, — скільки ще років їй доведеться жити з осторогою і чекати того дня, коли раптом знову появиться братик? Вона відчувала в руці вагу пістолета і розуміла, що можна покінчити з цим раз і назавжди.

Аналіз наслідків.

Вона прикусила нижню губу.

Лісбет Саландер не боялася ні людей, ні предметів. Вона вважала, що їй бракує чогось, можливо, уяви, яка змушує людей ясно бачити неприємні наслідки і боятися їх, і це було за деякий доказ того, що в неї з головою і справді щось не зовсім так.

Рональд Нідерман її ненавидів, і вона відповідала йому такою ж непримиренною ненавистю. Він стояв в одному ряду з чоловіками типу Маґґе Лундіна, Мартіна Ванґера, Олександра Залаченка та ще десятка негідників, яким, на її думку, взагалі було не місце серед живих. Вона б із задоволенням зібрала їх усіх на якому-небудь незаселеному острові і шарахнула ядерною бомбою.

Але вбивство? Чи варта гра свічок? Що буде з нею, якщо вона його уб’є? Наскільки великий шанс, що вбивство не розкриють? Чим вона готова пожертвувати заради задоволення вистрелити з цвяхозабивного пістолета востаннє?

Вона зможе послатися на самозахист і право на необхідну оборону… ні, навряд чи, враховуючи його прибиті до дощатої підлоги ступні.

Раптом вона подумала про Харієт Ванґер, яку теж катували батько з братом. Їй згадалася розмова з Мікаелем Блумквістом, коли вона різко засудила Харієт Ванґер і поклала на неї відповідальність за те, що її брат Мартін Ванґер залишився безкарним і зміг рік за роком коїти вбивства й далі.

— А що б зробила ти? — спитав тоді Мікаель.

— Убила б диявола, — відповіла вона з переконаністю, що виходила з глибини її холодної душі.

А тепер вона опинилася в такій самій ситуації, як свого часу Харієт Ванґер. Скільки ще жінок уб’є Рональд Нідерман, якщо вона залишить його живим? Вона тепер повноправний член суспільства і відповідає за свої вчинки. Скільки років життя вона готова принести в жертву? Скількома роками не захотіла пожертвувати Харієт Ванґер?

Потім їй стало дуже важко тримати цвяхозабивний пістолет, приставивши до хребта Нідермана, навіть двома руками.

Лісбет опустила зброю. Цей рух немовби повернув її до реальності, і вона розчула, що Рональд Нідерман щось безладно бурмотить. Говорив він німецькою — про диявола, який прийшов, щоб його забрати.

Раптом вона усвідомила, що він розмовляє не з нею, а з кимось, кого начебто бачить в іншому кінці приміщення. Вона повернула голову і простежила за його поглядом — там нікого не було. Вона відчула, як у неї заворушилося волосся на потилиці.

Потім Лісбет розвернулася, взяла лом, вийшла до зовнішнього залу і відшукала свою сумку. Нахиляючись, щоб її підняти, вона побачила на підлозі багнет-ніж. Рукавички вона так і не скидала і прямо в них підняла зброю.

Трохи повагавшись, вона поклала багнет-ніж на видному місці, в центральному проході між ящиками. Їй було потрібно три хвилини, щоб за допомогою лома збити висячий замок, що перепиняв вихід.

Лісбет довго сиділа в машині, поринувши в роздуми. Під кінець вона відкрила мобільний телефон і хвилини за дві відшукала номер будівлі клубу «Свавельшьо МК».

— Так, — почула вона голос на іншому кінці.

— Ніємінена, — сказала вона.

— Почекайте.

За три хвилини виконуючий обов’язки глави клубу «Свавельшьо МК» Сонні Ніємінен відповів:

— Хто це?

— Тебе це не стосується, — відповіла Лісбет таким тихим голосом, що Ніємінен ледве розібрав слова і не міг навіть визначити, телефонує йому чоловік чи жінка.

— Он як. Чого ж тобі треба?

— Ти хочеш отримати наводку на Рональда Нідермана.

— Хіба?

— Не базікай дурниць. Ти хочеш знати, де він, чи ні?

— Я слухаю.

Лісбет описала йому дорогу до колишнього цегельного заводу біля Норртельє і сказала, що Нідерман пробуде там досить довго, щоб Ніємінен, якщо поквапиться, устиг його застати.

Закривши мобільний телефон, вона завела машину і доїхала до бензоколонки, розташованої по інший бік шосе, де зупинилася так, щоб їй було добре видно цегельний завод.

Чекати довелося більше двох годин. Близько пів на другу вона помітила фургон, що повільно проїхав по шосе, розташованому трохи нижче. Він зупинився на узбіччі, почекав хвилин п’ять, розвернувся і рушив до заводу. Починало сутеніти.

Лісбет відкрила бардачок, дістала бінокль «Мінолта 2x8» і побачила, що фургон зупинився. Вона розгледіла Сонні Ніємінена, Ханса-Оке Валтарі і ще трьох незнайомих. Мабуть, це були кандидати в члени клубу — Ніємінену доводилося організовувати діяльність заново.

Коли Сонні Ніємінен із спільниками відшукали в торці відчинені двері, Лісбет знову відкрила мобільний телефон, написала повідомлення і відправила його до центрального відділення поліції Норртельє.

УБИВЦЯ ПОЛІЦЕЙСЬКОГО Р. НІДЕРМАН — НА СТАРОМУ ЦЕГЕЛЬНОМУ ЗАВОДІ ПОРЯД З БЕНЗОКОЛОНКОЮ БІЛЯ ШЕДЕРІДА. ЙОГО ЗАРАЗ УБИВАЮТЬ С. НІЄМІНЕН & ЧЛЕНИ «СВАВЕЛЬШЬО МК». НА 1-МУ ПОВЕРСІ В БАСЕЙНІ МЕРТВА ЖІНКА.

Жодного руху біля заводу не було помітно.

Лісбет засікла час.

Чекаючи результатів, вона дістала з телефону СІМ-карту і знищила її, розрізавши на маленькі клаптики манікюрними ножицями, потім опустила бічне скло і викинула обрізки. У телефон вона вставила нову СІМ-карту, вийнявши її з гаманця. Вона користувалася картами фірми «Комвік», відстежити які і з’ясувати власника було майже неможливо. Зателефонувавши до «Комвік», вона поклала на нову карту 500 крон.

Через одинадцять хвилин до заводу з боку Норртельє завернула патрульна машина, без сирени, але з маячком, і зупинилася на під’їзній дорозі. Приблизно за хвилину прибули ще дві поліцейські машини. Порадившись, вони щільною групою рвонули до цегельного заводу і припаркувалися поряд з фургоном Ніємінена. Лісбет підняла бінокль і побачила, що один з поліцейських вийняв рацію і передає кудись номер фургона. Поліцейські розглядалися на всі боки, але вичікували. За дві хвилини на великій швидкості під’їхала ще одна патрульна машина.

Лісбет раптом зрозуміла, що все нарешті позаду.

Історія, яка почалася в день її народження, завершилася на цегельному заводі.

Вона вільна.

Коли поліцейські отримали в патруля додаткову зброю, наділи бронежилети і стали розосереджуватися по території заводу, Лісбет