Читати книгу - ""Каселона". Природний добір, Олена Гриб"

26.4

 

– Подивився б я, як цей Юк на своїх двох пів міста перетне, – огризнувся Сем.

Кібер надовго замовк, потім сказав тихо, зовсім іншим тоном, без сміху чи зверхності:

– Нема у Юка ні своїх двох, ні навіть своїх трьох, кейки в дитинстві відірвали. На ньому всі хрест поставили, а мати нормальну роботу покинула, до нас перейшла і виходила. Він тому й у геї записався, що дівчачої компанії соромиться, кукси ховає як проклятий, ладен горло собі перегризти, аби тільки уникнути уваги й не чути насмішок як у дитинстві. Ти ж помітив, як Імодаліс ставиться до калік? Ніяк, отож-бо й воно, планеті не треба нахлібники! Ну і щоб на роботу взяли, бо з його сімейною історією взагалі нікуди офіційно не поткнешся, особливо в поліцію. А так Юк підвищує соціальний рейтинг відділку, бо у нас містечко невелике, людей у поліції обмаль, ні расової, ні орієнтаційної різноманітності нема, а на одній лиш ґендерній далеко не заїдеш. Капітану за це щороку догани ліпили, наче він особисто винен, зате тепер туристи нарешті задоволені. Бачиш, і від туристів є поміч! Все, пригальмуй, он там флаєр під маскуванням. Та не витріщайся туди, я його теж не бачу. Запах відчуваю.

Чагарник закінчився. Попереду виднілася прогалина, заросла високими травами, на якій зрідка височіли тонкі безлисті дерева. Сутінки опускалися швидко, але вдалині ще розрізнялися якісь занедбані будівлі та ґрунтова дорога. Сем згадав учорашній вечір і всерйоз задумався, чи не вибрати початковий план щодо Юка й обзавестися зброєю. Зважаючи на все, поліцейський не чекає небезпеки, застати його зненацька буде легко.

Кібер викотив скутер на відкрите місце, акуратно поставив і відійшов.

– А не дорого? – не витримав Сем, бо на Тікоміті будь-яка техніка була скарбом.

– Та ні, я лише покришку замінив, – відмахнувся хлопець. – Ну і підфарбувати не завадило б, але це почекає. Стривай, ти думав, я за тебе свій скутер віддаю? Ну, герой… Юку! Ти де?

За спиною Сема затріщали кущі. Він обернувся – і мимоволі відступив.

Темна постать поліцейського височіла як гора. Він був на добру голову вищий за Атріка і значно масивніший у плечах. Уніформа обтягувала тіло Юка як друга шкіра і мало не лопалася, коли він ворушився.

– Я зайнятий, Кібере. Внаслідок непереборних біологічних причин змушений залишити блокпост на невизначений час, – пробасив поліцейський, чию фізіономію приховував шолом зі щитком. – Буде дуже прикро, якщо моїм тяжким становищем скористаються злочинці, але нічого вдієш, таке життя.

– Одужуйте. – Сему доводилося задирати голову, і від цього він почувався незатишно.

– Скажи бабці, щоб зайшла до моєї матері. – Юк дивився тільки на Кібера. – Вона їй рецепт якийсь обіцяла. А скутер забери, я на роботі.

– Він все одно без палива, – безтурботно відмахнувся середній із братів Край.

– Каністра за флаєром, флаєр намацаєш сам. Раджу поквапитись і не підставляти морду з північного боку, там камера справна.

– Люблю тебе, Юку, – вищирився Кібер.

– Пішов ти… – беззлобно відмахнувся Юк. – Про бабку не забудь.

– Серйозно, брате, ти найкращий! Дай я тебе поцілую, солоденький, – почав блазнювати зухвалий онук Раїни, вочевидь, знаючи, що достойного відкоша не дістане, бо з таким здихлем, як він, ніхто не захоче зв’язуватися.

– Я тут все ще без штанів, Кібере, – втомлено зауважив поліцейський. – За себе не відповідаю.

Втім, агресії в його тоні не було.

– Не страшно, – скалився й далі братик Край, – заради твого щастя я готовий піти на деякі жертви.

Кущі затріщали з подвоєною силою.

– Кібере ти мене не спровокуєш, – буркнув Юк, залишаючись на місці. – Ніхто не спровокує. У моїй групі нова психологиня, заняття з нею реально допомагають.

– Дочка Охри-механіка, що тільки вступила на перший курс? – глузливо підхопив онук Раїни. – Ну-ну. Три тижні як психологиня, саме те, що треба.

– Ти нічого не розумієш у медицині! – прозвучало як відчайдушне виправдання. – Ти дурна безмозка тварина, яка лізе, куди не кличуть!

Кібер примирливо розвів руками і усміхнувся вже без насмішки:

– Та гаразд, братику, не соромся. Злий ти якийсь сьогодні. Може, в тебе там скінчився туалетний папір? Ні? Ну то не стій стовпом, а виходь і покажи моєму новому другу, які круті штуки на протези тобі зробив Кей. Цей турист дивиться на нас як на печерних людей і ніколи не повірить, що в нашій майстерні будь-яка електроніка стає… е-е-е… корисною, певне

– Кібере, – промовив Юк майже ласкаво, – запам’ятай: ти тут один. І тікай. Просто тікай подалі від міста. Твого друга немає. Якщо він десь і є, то сам собою. Я зрозуміло пояснюю?

Поки середній із братів Край обмінювався з Юком люб’язностями, Сем знайшов каністру з паливом і залив повний бак. Якщо вірити мапі, звідси до поля Криворукої Мері кілометрів сорок, має вистачити з лишком.

– Кібере!

Хлопець обернувся:

– Га?

– Спасибі за все і вибач за вантажівку та скутер.

– А зі скутером що не так?

Сем, уявляючи себе мало не професійним викрадачем (втретє за день, майже увійшло у звичку) і дивуючись, що ще здатний на хлоп’яцтво, відсалютував, сів на скутер і, не вмикаючи фар, помчав у далечінь.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍