Читати книгу - "Чужинець на чужій землі"

чекати, — і що ситуація може суттєво погіршитись іще до того, як ми зможемо отримати достатній контроль над громадською думкою, щоб до нас стали більш терпимими. Але Майк не поспішає. Тож ми закрили Церкву Усіх Світів — ми дійсно її закрили. Ми переїдемо й відкриємо Братство Однієї Віри, — після чого нас знову виштовхають. Тоді ми знову відкриємо ще десь якийсь Храм Великих Пірамід, який приведе до нас безліч дурненьких і товстих жінок. Проте деякі з них з часом уже не будуть ані товстими, ані дурними, після того, як ми зареєструємо Медичну Асоціацію. Якщо у нас на хвості опиняться місцеві бари та газети з їх позачерговими виборами головних політиків, — то що ж, тоді ми десь іще відкриємо Братство баптистів. Кожна організація нестиме справжній поступ; кожна буде цілісним осередком, де відбуватимуться тренінги, яким неможливо зашкодити. І Майк почав саме з цього менше року тому, — невпевнений у собі, за допомоги лише трьох нетренованих жриць за покликанням. Зараз у нас — повне Гніздо... Плюс безліч достатньо освічених паломників, з якими ми можемо зв'язатися пізніше, і які дозволять знову об'єднати розрізнені центри. А колись, якогось дня, ми станемо надто сильними, щоб нас переслідували.

— Що ж, — погодився Джубал, — це може спрацювати. Ісус колись наробив немало шуму всього лише з дванадцятьма послідовниками. Свого часу.

Сем радісно посміхнувся.

— Єврей. Дякую за згадку про Нього. Він — визначна історія успіху мого народу, і всім нам це відомо, — навіть попри те, що багато хто з нас про Нього мовчить. Але Він був євреєм, який творив добро, — і я пишаюся Ним, тому що я сам — єврей. Будь ласка, зверни увагу на те, що Ісус не намагався зробити все зразу до найближчої середи. Він був терплячим, коли заснував здорову організацію й дозволив їй розвиватись. Майк також терплячий. Терпіння — це до такої міри значна частина навчання, що це навіть не можна вважати терпінням. Все відбувається автоматично. Головне — не хвилюватись. Ніколи ніяких хвилювань.

— Здорове ставлення — в усі часи.

— Не ставлення, а функціонування навчання. Джубале? Я ґрокаю, що ти втомився. Чи хотів би ти, щоб я зняв твою втому? Чи радше пішов би у ліжко? Якщо ні — то наші брати говоритимуть з тобою впродовж всієї ночі, підтримуючи тебе. Більшість з нас не спить, ти знаєш.

Джубал зівнув.

— Думаю, що оберу тривалу, гарячу ванну та вісім годин сну. Я посиджу з нашими братами завтра... Та в інші дні.

— У безліч інших днів, — погодився Сем.

Джубал знайшов свою кімнату, де до нього несподівано приєдналася Патті. Вона знову наполягла на тому, щоб наповнити ванну; потім розстелила ліжко і обережно, навіть не торкаючись його, поставила поруч набір для напоїв та свіжі кубики льоду; налила одну склянку й залишила її на поличці біля ванни. Джубал не намагався прогнати її: вона прийшла показати всі свої зображення. Він достатньо знав про синдром, який призводить до татуювань всього тіла, щоб бути точно впевненим в тому, що, коли він зараз не зверне на них увагу і не попросить дозволу подивитися, вона дуже образиться, — навіть попри те, що могла їх прикрити.

Він не виявляв — та й не відчував — жодного роздратування, яке колись відчув Бен у подібній ситуації. Він пройшов вперед роздягненим, не звертаючи на це увагу, — і відкрив для себе з іронічно-гіркою гордістю, що це для нього не має значення. Хоча б тому, що він дуже багато років тому востаннє дозволяв будь-кому, чоловіку чи жінці, бачити себе голим. Здавалося, це було не важливо також для Патті, — навіть менше, ніж для нього. Вона просто переконалася, що ванна готова, перед тим, як запросити його увійти в воду.

Потім вона залишилася і розповіла йому, чим було кожне зображення та в якому порядку їх слід роздивлятись.

Джубал був у неймовірному захваті, але сформулював своє схвалення як цілковито безсторонню критику. Проте для себе він відзначив, що це була найдовершеніша демонстрація віртуозного володіння голкою, яку він коли-небудь бачив, — і це робило його цілковито розмальовану подругу-японку схожою на дешевий гобелен поруч із розкішним персидським килимом.

— Вони трохи змінюються, — сказала вона йому. — Взяти сцену святого народження ось тут — стіна на задньому плані спочатку виглядала вигнутою... А ліжка були схожі радше на лікарняні столи. Звичайно, я теж змінююся, але впевнена в тім, що Джордж не заперечує... Мене не торкалася татуювальна голка, відколи він пішов на Небеса, — і, якщо зі мною відбуваються якість дивовижні зміни, то я впевнена, що він про них знає та якимось чином доклав до цього руки.

Джубал вирішив, що Патті була трохи несповна розуму, однак що загалом дуже мила. Він радше любив дивакуватих людей, а ось «сіль землі» його не надто цікавила. Врешті, не така вже вона й божевільна...

Тим часом Патті зібрала розкиданий ним одяг і повісила його у шафі, навіть не торкнувшись його. Ймовірно, вона була живим доказом того, що не потрібно бути святим, можна бути ким завгодно, щоб навчитися отримувати переваги від цих марсіанських вмінь, яким хлопчик, очевидно, може навчити будь-кого.

Трохи згодом він відчув, що вона була готова піти, — і запропонував їй це, попросивши поцілувати його хрещениць на ніч, бо він про це забув.

— Я був втомлений, Патті.

Вона кивнула.

— А мене викликали для роботи над словником, — вона нахилилася й поцілувала його, сердечно, але швидко.

— Я візьму ось цей для наших крихіток.

— І погладжування — для Солоденької булочки.

— Так, звичайно. Вона тебе ґрокає, Джубале. Вона знає, що тобі подобаються змії.

— Добре. Розділяю з тобою воду.

— Ти є Бог, Джубале.

І вона пішла. Джубал простягся у ванній, здивувавшись тому, що більше не відчував втоми, і усвідомив, що його кістки більше не болять. Патті, з її спокійним, врівноваженим щастям, тонізувала його. Хотів би і він не вагатися... Потім визнав, що не хотів би бути ніким іншим, тільки собою — старим, рішучим і самозакоханим.

Нарешті він намилився, сполоснувся й вирішив поголитися — для того, щоб не поспішати перед сніданком.

Після цього Джубал замкнув двері до своєї кімнати, ввімкнув світло над головою і ліг у ліжко. Огледівся в пошуках чогось, що можна почитати, — і роздратовано побачив, що нічого немає. Ця залежність