Читати книгу - "Тореадори з Васюківки (2004)"

I я подумав: "Цiкаво, мабуть, було б намалювати таку картину: сидять троє пiсля того, як загасили пожежу, — обiдранi, бруднi, закiптюженi, але щасливi, як солдати-переможцi…"

I ще я подумав, що, мабуть, i Гребенючка, i Павлуша стануть-таки художниками. Ну, що ж. Хай! А чого, як є здiбностi? Бач, якого ж змiя розмалював Павлуша. Красота, а не змiй був.

I раптом у мене виникла несподiвана думка: хоч би ким ми стали в життi, а солдатами ми станемо обов'язково. Це точно. Кiнчимо школу i пiдемо в армiю. I, може, навiть попадемо в цi табори, що в нашому лiсi. До полковника Соболя.

Ото було б здорово!

I будемо ми з Павлушею дружити наймiцнiшою, найвiрнiшою солдатською дружбою — до останньої краплi кровi.

Ну, а… Ганька? Гребенючка?

Ну, що ж, хай буде й Ганька!

Хай буде Ганька-кулеметниця! Як у "Чапаєвi".

Хай!

Примітки

1

А ми з Явою точно знали: через те, що вона полин — боже дерево — їсть, ми самi бачили. Ми й собi пробували той полин їсти, але на другий день кинули — гiрке; хай, може, як постарiємо, тодi… А то й зовсiм не треба нам такого гiркого несмачного довголiття… (Примiтка Павлушi Завгороднього.)

2

Цi три копiйки досi лежать у мене вдома, — все нiяк справжнього старця не зустрiну. (Примiтка Павлушi Завюроднього).

3

Прекрасний письменник Гоголь, i повiсть його "Як посварилися Iван Iванович з Iваном Никифоровичем" — блискуча повiсть, але далi писати "пiд Гоголя" я не можу, не вистачає пороху. Вибачайте, далi писатиму вже, як умiю. (Примiтка Яви Реня).