Читати книгу - "Сила волі"

мозок продукує відчуття втоми, що змушує спортсменів здаватися, однак Ноукса зацікавив цей процес: фізичне виснаження — це своєрідний жарт мозку над тілом. Якщо це справді так, то фізичні можливості спортсменів аж ніяк не обмежуються першими сигналами тіла про втому.

Ноукс та кілька його колег почали вивчати, що ж відбувається зі спортсменами в екстремальних умовах. Вони не знайшли жодних ознак фізіологічних порушень у м’язах. Виявилося, що це мозок наказував м’язам зупинитися. Відчуваючи прискорення серцебиття та прогнозуючи швидке виснаження енергетичних запасів, він ніби загальмовує тіло. Водночас мозок створює всеохопне відчуття втоми, що зовсім не пов’язане зі здатністю м’язів продовжувати працювати. За словами Ноукса, «втому більше не слід розглядати як фізичне явище — це, радше, відчуття чи емоція»[81]. Більшість із нас вважає виснаження об’єктивним сигналом, що продовжувати ми більше не в змозі. Згідно зі згаданою теорією це лише відчуття, створене мозком, щоб змусити нас зупинитися, так само, як і відчуття страху, що запобігає небезпечним діям, чи відчуття відрази, що не дозволяє нам з’їсти щось, від чого нас може знудити. Але втома — це лише система раннього попередження, тому деякі спортсмени-екстремали здатні запросто вийти за природні фізичні межі тіла. Для них перша хвиля втоми ніколи не буває справжньою перешкодою, і, маючи достатню мотивацію, вони легко її долають[82].

Як же це пов’язано з нашою початковою проблемою — зі студентами, які набивають голову знаннями, а роти — фаст-фудом? Або з дієтиками, що зраджують партнерів, чи з офісними працівниками, які не здатні сконцентруватися? Деякі науковці вважають, що межі самоконтролю схожі на фізичні межі тіла — ми часто відчуваємо виснаження сили волі ще до того, як це стається. Частково за це можна подякувати мозку, що старанно зберігає енергію. ­Мозок здатен як наказати м’язам пригальмувати, коли остерігається фізичного виснаження, так і зупинити споживання власної енергії, що забезпечує енерговитратні функції префронтальної кори. Це не означає, що в нас немає сили волі. Нам лише потрібна мотивація, щоб її використати.

Наші уявлення про власні резерви зумовлюють наші рішення. Стенфордські психологи встановили, що деякі люди не вірять у відчуття розумової втоми після важкого акту самоконтролю. У цих «силачів» також не спостерігається типового погіршення самоконтролю, який передбачає м’язова модель: принаймні під час виконання помірних завдань для сили волі, які дослідники можуть провести в лабораторних умовах. На підставі цих результатів стенфордські психологи запропонували ідею, що для дослідників самоконтролю була такою ж несподіваною, як ідеї Ноукса — для фізіології спорту: широковідома серед науковців думка про те, що самоконтроль обмежений, відображає знання людей про силу волі, а не про справжні фізичні та розумові обмеження. Вивчення цієї ідеї лише починається, і ніхто не стверджує, що люди мають необмежені можливості самоконтролю. Однак приємно усвідомлювати, що часто наша сила волі сильніша, аніж нам здається. Це також свідчить, що, як і спортсмени, ми здатні вийти за межі відчуття втоми, щоб дійти до лінії фінішу наших власних цілей[83].

Під мікроскопом: чи справді ви виснажені?

Перше відчуття втоми ми часто використовуємо як причину прогуляти тренування, зірватися на близькій людині, відкласти важливу справу чи замовити піцу замість того, щоб приготувати щось корисне. Безперечно, вимоги, що ставить перед нами реальне життя, справді виснажують силу волі, а прагнення досягти досконалого самоконтролю — це марна праця. Проте сили волі в нас більше, аніж підказує нам перший імпульс, що спонукає спасувати. Наступного разу, коли почуватимитеся «занадто втомленими», щоб себе контролювати, спробуйте переступити цю першу межу втоми. ­Однак не забувайте, що перенавантаження теж можливе, тож, якщо ви постійно відчуваєте сильну втому, можливо, ви і справді доводите себе до виснаження.

Хто хоче, той досягне

Коли Кара, яка вперше брала участь у тріатлоні, відчула, що більше не може продовжувати через виснаження, вона згадала, як сильно хотіла дійти до фінішу та уявила привітальні вигуки натовпу на фінішній прямій. Виходить, так званий «м’яз» сили волі також можна вмовити, правильно обравши спосіб мотивації. Психологи з Університету в Олбані Марк Муравен та Єлізавета Слєсарьова випробували низку мотиваційних методик на студентах із виснаженою силою волі. Результат не здивував: знайти приховані резерви сили волі студентам допомагають гроші. За гроші вони зроблять навіть те, для чого ще якусь хвилину тому були занадто втомлені. Уявіть, що хтось пропонує вам 100 доларів за те, щоб ви не з’їли пачечку хрусткого печива — не таке вже те печиво й смачне, правда ж? Самоконтроль також підвищувався, коли студентам повідомляли, що, якщо вони докладуть максимальних зусиль, це допоможе дослідникам знайти ліки від хвороби Альцгеймера. Крім того, долати виснаження сили волі студентам допомагали обіцянки, що така практика допоможе їм підвищити продуктивність під час виконання складних завдань. І хоч цей спосіб мотивації не такий очевидний, саме він відіграє важливу роль та визначає, чи готова людина до складних змін у житті. Якщо ви переконані, що не курити через рік вам буде так само складно, як і в перший день, коли ви кинули цю згубну звичку й готові були видряпати собі око за цигарку, цілком імовірно, що ви поставите хрест на цих спробах. Але якщо ви можете уявити момент, коли слово «ні» стане вашим другим «я», швидше за все, у вас усе вийде.

Експеримент із силою волі: чого ви хочете найбільше?

Коли у вас закінчуватиметься сила волі, відновіть її, звернувшись до свого «я хочу». Подумайте про свою найважливішу мету та проаналізуйте такі методи мотивації:

1. Яку користь ви одержите, якщо досягнете своєї мети? Якою буде ваша особиста винагорода? Ви станете здоровішим, щасливішим, вільним, фінансово забезпеченим чи, може, успішним?

2. Хто ще виграє від вашого успіху? Безперечно, є люди, які залежать від вас та на яких позначаються ваші рішення. Як ваша поведінка впливає на вашу родину, друзів, колег, підлеглих чи начальників, або ж на суспільство загалом? Як їм допоможе ваш успіх?

3. Уявіть, що якщо зараз ви зробите найважчий крок, то з часом вам буде легше досягти цієї мети. Чи можете ви уявити, яким стане ваше життя і як ви почуватиметеся, якщо досягнете успіхів у цьому випробуванні? Чи варті тимчасові незручності зараз тих переваг, які ви одержите в майбутньому?

Аналізуючи свої завдання на цей тиждень, запитайте в себе, який спосіб мотивації наразі стимулює вас найбільше. Чи готові ви зробити щось складне для інших, якщо не можете для себе? Єдине, що змушує вас рухатися вперед, — мрія про краще майбутнє або ж страх перед чимось моторошним? Якщо ви з’ясуєте своє найбільше «я хочу» — те, що дає вам сили в моменти слабкості, — згадуйте про нього щоразу, коли готові піддатися спокусі чи зневіритися.

Роздратована матуся знаходить мотивацію

Ерін — домогосподарка й матір двох