Читати книгу - "Наступна станція - смерть"

- То вона що - весь час в темних окулярах була? Чи тільки на вулиці?

- Ні, і в ресторані теж.

- Жінка не знімає темних окулярів у приміщенні в трьох випадках: коли у неї під оком “ліхтар”, коли вона не встигла нафарбуватись і коли вона не хоче, щоб її пізнали.

- І четвертий - якщо мужчина скаже, що їй ці окуляри личать. Але, на мою думку, у нас не той випадок.

- Гаразд, не відволікайся на лірику.

Єдине, що нас втішило - жінка не встигла поживитися. Гаманець залишився у внутрішній кишені піджака, небіжчиків «дипломат» - під столом, чемодан - у камері схову. Пасажир летів зі Львова до Новосибірська через Київ, рейс затримали - погані погодні умови на Південному Уралі. Ніяких матеріальних слідів жінки і цього разу не залишилось. Ніж та виделка були акуратно витерті, бокал зник.

Офіціант бідкався, що посадив пару в тінь - на їхнє прохання. Тому запам’ятав лише коротку, «під пажа», зачіску жінки, її темне волосся, косметику, що більше скидалася на грим. Решта подробиць - то вже не факти, а враження: «Красиво ходить, бо ніг не волочить». Розмову мужчини і жінки офіціант не чув, тому що оркестр грав голосно, а оголошення про затримки прибуття та вильотів передавали ще голосніше. Клятий циклон над Уралом і нам, лягавим, зіпсував роботу, тому що пасажирів в аеропорту набралось ледь не втричі більше.

Про те, що незнайомка прихопила з собою бокал, я вже казав. Крім того, вона попросила офіціанта прибрати весь посуд і тільки після цього накапала своє зілля в чарку приятелю. Але тут вона сама себе перехитрила, бо мало не відкритим текстом пояснила нам, лягавим, що вже мала справу з кримінальним кодексом - і неодноразово. Бо добре знає, що таке прямі та непрямі докази.

З цього приводу відбулася дуже цікава дискусія у нас в Управі. Старий викликав до себе в кабінет нашу групу і вмив, як останніх шмаркачів:

- Ну, на що авіаміліція схалтурила, так від цього нікуди не дінешся. У них своя специфіка: схопить і скрутить злочинця до того, як він витягне зброю. Мені пояснювали, що збити Іл-18 можна одним-єдиним пострілом зсередини. Аби куля влучила туди, куди треба. Тому хлопці з Борисполя зробили те, що мали зробить - одразу кинулись навздогін. Добре, облишимо, бо з них своє начальство стружку зняло на всю глибину різця. Але ж ви нормальні сискарі, без крилець. У вас повинен бути тільки один пропелер… самі знаєте, де! А ви що? Побігли слідом за авіаторами, перетрушувати те, що вони вже перетрусили. А треба було що? Перше - поставити раком усі зали, включно з депутатською. Сирота, нічого хмикати за чужою спиною. Зайдеш до мене, я тобі покажу посвідчення «Члена Президії Політбюро ЦК КПРС», хоча такого органу ніколи не існувало. Але один розумний аферист із цією «липою» обкоми партії дурив! А зляпати посвідчення якогось якутського чи калмицького автономного депутата - півдня роботи.

- Поїхали далі, - продовжив Старий, - стосовно відбитків пальців. Те, що вона вчасно спровадила посуд на мийку, - «один-нуль» на її користь. Але ж отой бокал - вона що, з ним по аеропорту бігала? Ні, викинула в якусь урну чи в корзину для сміття в жіночому туалеті. До речі, спасибі за підказку. Треба буде спеціально підсилити вашу групу кількома жіночками з бригади, яка ловить кишенькових злодіїв. Хоча б для перевірки жіночих туалетів, душових і тому подібного. А потім у них реакція миттєва, у цих баришень. І кисті рук міцні - як стисне, то й Жаботинський заверещить.

Від автора: зараз уже важко встановити, в чиїй високій керівній голові народилася дурна ідея вивести жінок зі штатів оперативних підрозділів міліції. На ті часи прекрасній половині дозволялося служити тільки в інспекції у справах неповнолітніх та відділах експертизи. Навіть у згаданій бригаді по кишеньковим злодіям жінки працювали напівлегально. Такий підхід добряче давався взнаки слідству, особливо, коли воно стикалося з жінками-злочинницями.

Стосовно Жаботинського - то він був у семидесятих роках абсолютним чемпіоном і рекордсменом світу по штанзі. Серед болільників мав ніжне прізвисько «нечиста сила». На жаль, наші діти при згадці про Жаботинського і його попередника Юрія Власова кліпають очима. Щоправда, Юрію Власову повезло. Він став письменником, потім засідав у Верховній Раді СРСР - при Горбачові і, кажуть був навіть депутатом російської Держдуми.

Олекса Сирота:

При згадці про урни та корзини зі сміттям хтось із молодих інспекторів скривився. Отут Старий і видав свій улюблений монолог про деяких інтелігентів, котрі хочуть і рибку з’їсти, і на його місце сісти, і кісточкою не вдавитися.

- Ваше діло собаче, - кричав Підполковник, - винюхувати і розгрібати! Офіціантів допитали, але це і сільський дільничний зробив би. А пасажирів, котрі вже другу добу в аеропорту стирчать, хто-небудь опитував? Вони, між іншим, зранку, коли розпогодилося, порозліталися на всі боки і передавали вам привіт. Ви що думаєте - я про сміття зараз пригадав? Ні, як тільки мені подзвонили про всю цю веремію. Але у нас в черговій частині раптом заповажали старість, і я дізнався про все це лише коли