Читати книгу - "Фантастика Всесвіту. Випуск 1"

class="book">— Мої вітання! Я доктор Девід Гарпер. Як ти сьогодні почуваєшся?

— Прекрасно, — непевно відповіла Крістін. Доктор Гарпер виглядав зовсім не так, як дівчина його уявляла. Для лікаря він здавався занадто молодим. Його обличчя з по-хлоп’ячому неокресленими рисами кричуще контрастувало з майже зовсім лисим черепом. Брови ж були такі густі, що здавалися штучними.

Доктор Гарпер підійшов до маленького умивальника й швидко вимив руки.

— Вчишся в університеті? — перепитав він, читаючи історію хвороби, що лежала на маленькому столикові.

— Так, — відповіла Крістін.

— Що вивчаєш?

— Мистецтво. — Вона знала — доктора Гарпера її відповіді не цікавлять. Але їй було байдуже. Вона відразу відчула полегкість від цієї балаканини після нескінченного чекання.

— Мистецтво? Прекрасно! — неуважно проговорив доктор Гарпер.

Утерши руки, він надірвав пакетика з молочно-білими гумовими рукавичками. Стоячи перед Крістін, устромив у них руки, з гучним виляском натягнув на зап’ястки, а потім по черзі обтиснув кожного пальця. Робив він це ретельно, наче здійснював якийсь ритуал. Крістін звернула увагу, що всі видимі частини тіла доктора Гарпера густо поросли волоссям. Крім самісінької маківки. Просвічуючи крізь тонку молочну плівку рукавичок, волосини на зовнішньому боці руки виглядали непристойно.

Наблизившись до крісла, він перепитав Крістін про незначні виділення й нерегулярні кровотечі. Жоден симптом, очевидно, не справив на нього враження. Без зайвих слів він опустився на табуретку, і Крістін перестала його бачити. Відчуття страху запанувало нею, коли він підняв нижній край простирадлі.

— Добре! — недбало кинув доктор Гарпер. — Підсунься до мене ближче.

Поки Крістін підсувалася ще ближче до краю крісла, двері до кабінету розчинилися, й увійшла місіс Блекмен. Крістін зраділа, побачивши сестру. Вона відчула, що ноги її розсунулися як тільки можна. Ані оголити її більше, ані дужче вразити її сором’язливість вже не було змоги.

— Подивимося з розширювачем, — сказав доктор Гарпер до місіс Блекмен.

Крістін не бачила, що відбувається, тільки почула різкий звук удару металу в метал, і від цього звуку в неї в грудях похололо.

— Ну, — сказав доктор Гарпер, — тепер розслабся.

Крістін не встигла нічого відповісти, коли пальці в рукавичках розсунули губи її піхви і м’язи стегон рефлекторно скоротилися. Потім вона відчула, як металевий розширювач входить у неї.

— Ну, розслабся ж! Коли в тебе востаннє брали пап-мазок?

Пройшло кілька секунд, перш ніж Крістін збагнула, що питають її.

— Близько року тому. — Вона відчула — щось її розсуває.

Доктор Гарпер мовчав. Крістін гадки не мала, що відбувається. Розширювач був у неї всередині, і тому вона боялася поворухнути жодним м’язом. Чому він порається так довго? Підвівши голову, Крістін побачила, що він на неї навіть не дивиться. Лікар повернувся й схилився над маленьким столиком, роблячи щось обома руками. Місіс Блекмен кивала й щось шепотіла. Опустивши голову, Крістін подумала, що краще було б їм не зволікати, а вийняти розширювач. Потім відчула, що інструмент зарухався. Слідом у очеревині з’явилося незнайоме відчуття, наче щось там опустилося.

— Нормально, — проговорив нарешті доктор Гарпер.

Розширювач вийняли так само стрімко, як і вставили, і Крістін лише на мить відчула різкий біль. Дівчина полегшено зітхнула, але огляд ще не закінчився.

— Із яєчниками все гаразд, — сказав на завершення доктор Гарпер, знімаючи брудні рукавички й кидаючи їх до відра з кришкою.

— Я рада, — відповіла Крістін, маючи на увазі скоріше те, що огляд закінчився.

Доктор Гарпер нашвидку вислухав їй серце та легені й сказав, що вона може одягатися. Його рухи були квапливі, і він очевидно був чимось стурбований. Вона одяглася якомога швидше, боячись, що лікар піде раніше, ніж вона встигне з ним поговорити, і вибігла з-за ширми, ще застібаючи ґудзики на блузці. З’явилася вона вчасно, бо доктор Гарпер саме закінчував робити запис у її історії хвороби.

— Докторе Гарпер, — почала Крістін, — я хотіла вас спитати, як не завагітніти…

— Що тебе цікавить?

— Хотіла б знати, яким методом краще скористатися…

Доктор Гарпер знизав плечима.

— Кожний має свої плюси й мінуси. Щодо тебе, то немає протипоказань проти жодного. Можеш застосувати будь-який. Сама визнач, який кращий. Порадься з місіс Блекмен.

Крістін кивнула. В неї ще були питання, але різкі манери доктора Гарпера збентежили її.

— Огляд, — вів далі Гарпер, кладучи ручку до кишені й підводячись, — пройшов нормально. Я виявив незначну ерозію шийки матки, що, можливо, пояснює невеликі виділення. Але не зважай на це. Покажешся знову за кілька місяців.

— Що таке «ерозія»? — спитала Крістін, не певна того, чи хоче почути відповідь.

— Це ділянка, позбавлена епітелію, — пояснив доктор Гарпер. — Ще є питання?

Він дав зрозуміти, що спішить завершити консультацію. Крістін завагалася.

— Ось так. Мене ждуть інші хворі, — на ходу кинув лікар. — Якщо тобі треба ще щось дізнатися про попередження вагітності — розпитай місіс Блекмен. Вона дає прекрасні поради. Так, ще — після огляду може бути невелика кровотеча. Хай це не хвилює. До зустрічі за кілька місяців. — Доктор Гарпер посміхнувся Крістін на прощання, поплескав її по маківці й вийшов.

За кілька секунд двері розчинилися й увійшла місіс Блекмен. Здавалося, її здивувало те, що Гарпер пішов.

— Огляд не затягнувся, — сказала місіс Блекмен, беручи історію хвороби. — Ходімо до лабораторії, там усе закінчимо й відпустимо вас.

Крістін рушила за місіс Блекмен до другого кабінету, де стояли два крісла й полиці з різним медичним приладдям, зокрема мікроскопом. На далекій стіні висіла шафка для інструментів зі скляними дверцятами. Вона була повна зловісних на вигляд пристроїв. Поруч висіла таблиця для визначення гостроти зору. Вона привернула увагу Крістін, бо на ній було зображено лише літеру «Е».

— Носите окуляри? — спитала місіс