Читати книгу - "Таємниця Чорного Дракона, Аманді Хоуп"

- Вона і зараз анітрохи не змінилася, - промовив він зло і різко розвернувшись, попрямував до виходу.

До чого неприємний тип. Напевно, засмутився, що не вдалося мене стратити. Точно, під маскою принца – маніяк убивця.

І так мені прикро стало за ту маленьку пустунку, що цей ірод не оцінив її веселощів, як за рідну.

Хоч вона і не я, якби я була на місці тієї дівчинки, чинила б так само зі своїми кривдницями.

Ця схожість наших характерів настільки приголомшила, що я здригнулася подумки, заборонивши собі про це навіть думати.

Ще мені дуже пощастило, що дівчина теж не знала мови. Тут головне, щоби той перекладач не згадав несподівано, що намагався говорити зі мною. Може спливти той факт, що я й її рідного не знаю. Невідомо, наскільки зілля магічне. Може, воно вчить лише одній мові.

Дракон біля самого виходу з намету несподівано обернувся і спитав молодого воїна:

- Як її хоч звуть, - на мене при цьому навіть не глянув.

Чим я йому так не подобаюсь?

- Алана, - усміхнувшись своїм спогадам, відповів той.

А мене струсило, немов оголений електричний провід у руки взяла. Алана – Світлана, Лана – мене завжди так звали. Відбувалося щось дивне та незрозуміле. Неймовірні збіги, дивні спогади. Ця дівчинка, наче я в дитинстві.

«Стоп! - вигукнула подумки.— Це та вбита принцеска, що так сильно на мене схожа! Іншого пояснення не може! Ось чому цей воїн мене впізнав!»

За всіма перипетіями я про неї зовсім забула. Що це виходить? Навіщо я у цьому світі? Простежується погана закономірність, про яку зовсім не хочеться думати. Не вірю я ні в які вищі сили, що послали мене замість неї. Ми з Ванькою випадково забрели в той парк за воїном. Я могла взагалі розвернутися та піти додому. Маячня! Немає жодного зв'язку! Лише збіги! Чи це інша реальність, у якій я була Аланою? І загинула так рано…

Нічого не розумію! У фантастичних книжках зазвичай є хтось, хто пояснює героїні, навіщо вона тут, і взагалі, як має врятувати світ. Чому мені досі ніхто не зустрівся та не пояснив?

Коли я потрапила в одну з цих казкових історій, мені терміново потрібен якийсь казковий провидець, що наставить мене на правильний шлях. Швидко врятую цей світ і додому. Не подобається мені, зовсім не подобається. Поки що я борсаюся, наче муха в меді, нічого не розуміючи.

Якщо відкинути всю фантастичну нісенітницю, повернемося до фактів.

Ми з убитою дівчиною схожі наче близнюки. Її тіло зникло, як тільки я опинилася поряд. Це має про щось говорити?! Закон збереження енергії? Злегка перефразовуючи його: якщо енергія з одного світу перемістилася в інший, то і з іншого світу енергія переміститься в перший. Простіше кажучи: якщо в одному світі поменшало на одне тіло – в іншому прибуло? І обидва світи зберегли свою енергію? Виходить, ми з Ванькою щось порушили, тому тіло дочки лікаря зникло з цього світу і з'явиться в моєму. Але лише мертве! Це що ж виходить? Її тіло там можуть сприйняти за моє?

Який жах! Ні! Тільки не це! Що буде з моїми батьками? А Ванька? А Сергійко? Він же мене поховає і одружиться з Катькою.

Подібні думки викликали злість та ревнощі. Ну ні! На зло Катьці повернуся і вийду заміж за Сірого.

А поки що краще про таке не думати. Можливо, тут і не діють жодні земні закони фізики. Якщо є магія – мають бути інші закони. Ці думки трохи заспокоїли.

І потім, дочка лікаря набагато молодша за мене, невже, цього ніхто не помітив? Той хлопчина точно мав здивуватися, що я старша за нього. Судячи з його розповідей, тій дівчинці зі спогадів могло бути не більше, ніж йому.

Наразі цьому немає пояснення. Може, коли воїну стане краще, він замислиться, і мене тоді викриють?

Поки що я підтверджую його слова. Дочка лікаря цілком може бути навчена мистецтву лікування.