Читати книгу - "Флеш Рояль, Тала Тоцка"

Глава 5-1

Коли Діна вийшла в бар, Домін чаклував біля кавоварки. Він вказав їй на крайній столик у залі:

— Сідай, зараз все буде готово.

Через декілька хвилин перед нею стояла чашка з духмяною кавою, нарізані сир і шинка, напевно Домін стягнув їх з холодильника в барі. Ну не з собою ж привіз. Сам він сів навпроти, витягнув ноги і сьорбнув з чашки.

— Чому ти не їси?

— Я не звикла снідати.

— Це погано. Потрібно снідати, ти зіпсуєш собі шлунок, — він підчепив шматок шинки і відправив в рот.

— Я по-батькові Володимирівна, — зробивши ковток, повідомила Дінка.

— І? —Домін жестом закликав її продовжувати. — Тепер мені слід так до тебе звертатися?

— Ні. Саме Володимирівна, а не Максимівна. Ви не мій тато, щоб так про мене дбати, Максим Георгійович. З чого раптом ви стали перейматися моїм здоров'ям?

— Ти з усіма так розмовляєш, чи тільки я такий везучий? — Домін відкинувся на спинку стільця і ​​з цікавістю розглядав Дінку.

— В основному, коли чогось не розумію, — вона сиділа рівно й допитливо дивилася на Домина. — То ви грізний цербер, то ви батько рідний, ви мене зовсім з пантелику збиваєте, Максим Георгійович...

— Так, — Домін звівся і попрямував до неї з чашкою в руці, — бачу, ти мене не розумієш. Значить, зараз п'ємо каву на брудершафт, і ти починаєш говорити мені «ти».

— Здаюсь, я вже говорю тобі «ти», — швидко сказала Дінка, піднявши долоні. Домін плюхнувся назад.

— Чудово. Ти швидко схоплюєш. І все ж рекомендую тобі поїсти.

— Можна питання, Максим ... Максим.

Домін прихильно кивнув.

— У тебе місячник добрих справ?

Домін засміявся, і Дінка очманіло закліпала. Він зовсім інший, коли сміється, немов тріснула невидима гіпсова маска, що стягувала обличчя.

— Ні, — він похитав головою і прискіпливо подивився на Дінку. — Де ти бачиш добрі справи? Ми просто п'ємо каву і снідаємо.

— Ти міг випити кави і поснідати вдома.

— Міг, — тепер погляд змінився, Домін більше не посміхався, — тільки у мене вдома немає тебе. І про це я хотів поговорити.

«Так, —Дінка внутрішньо напряглася і зціпила руки над столом, — ось і підібрались до головного».

— Кажи швидше, я можу запізнитися.

— Я ж пообіцяв, що відвезу.

— Максиме, — Діна обірвала його і схилила голову набік, — ти збираєшся мене кожен день возити в університет? Якщо ні, то я воліла б не вибиватися з графіка. Кава і сніданок в казино не входять в мій щоденний розклад.

— В такому разі ми можем снідати у мене вдома.

Що? Дінка вирішила, що їй почулося. Вона зціпила пальці так, що ті аж побіліли.

— Ти почула мене, Діна, не прикидайся, — Домін дістав цигарку, але потім глянув на вимкнуту витяжку і з жалем сховав її назад. — Ти мені подобаєшся, я багато думаю про тебе, і це надає мені певних незручностей. У мене немає часу на залицяння, я не збираюся водити тебе в кіно, зітхати на місяць і грати тобі на гітарі. Я пропоную зі мною зустрічатися. У мене є певні умови, які ти повинна будеш виконувати. Я сам вирішую, коли ми зустрічаємось, іноді ти будеш затримуватись у мене на кілька днів, коли мені буде зручно. Ти звільняєшся з казино. Ти не будеш лізти в моє життя і влаштовувати мені сцен. Натомість я обіцяю тобі вагому грошову підтримку, я досить щедрий, можеш не сумніватися.

От і все. Дінка чіплялася за власні пальці, ніби збиралася відірвати їх до біса. Відчуття були такі, наче її з головою занурили в помийну яму. Дура, ідіотка набита. А чого ти чекала? Зізнань у коханні? Ні, звичайно, але вже точно не такого холодної і цинічної пропозиції. Натомість Домін сидів навпроти і уважно вивчав її обличчя, а Дінка щосили намагалася, щоб він не викрив її думки. «Ставки зроблені, панове. Тепер моя черга відкривати карти».

— Рекомендаційні листи, гарантії, відгуки твоїх коханок, де вони? — вона дуже старалася, щоб це звучало природньо і з вивіреною часткою сарказму. — Ти погано підготувався, пане Домін, так ти себе не продаси.

Домін здивовано вигнув брови, правильніше було сказати, що у нього очі полізли на лоба.

— Ти нічого не плутаєш, дівчинко? Взагалі-то, все якраз навпаки.

— Невже? — в свою чергу здивувалася Діна. — А я вирішила, ти себе рекламуєш. Про мене якраз не було сказано ні слова. Ти так старанно розписав, який ти милий та щедрий, хіба що забув похвалитися, який ти в ліжку ...

Вона прикусила язика, але було вже пізно. «Ну не вмієш ти вчасно заткнутися, Арєєва»... Домін нахилився вперед, не зводячи з неї зацікавленого погляду, і досить жорстко вимовив:

— Тобі сподобається. Хочеш, можеш переконатися прямо зараз.

— Не хочу, — Дінка облизала пересохлі від переляку губи і, відсахнувшись від похмурого погляду Доміна, сказала твердо і впевнено, — взагалі не хочу.

Вона піднялася з-за столу і дуже старалася, щоб у неї не тремтіли ноги.

— За каву я розрахуюся з баром сама на наступній зміні. Чи може, — вона допитливо глянула на Доміна, — це була не пропозиція, а умова? Я тут ще працюю?

— Це була пропозиція, — Домін здавався розслабленим, але Дінка явно бачила як рветься назовні силенна напруга, — і воно поки що в силі. Не раджу приймати поспішних рішень, Діна, подумай, я тебе не кваплю.

— Я подумала, Максим. Мені воно не підходить, — Дінка хотіла обійти Доміна, але він схопив її за руку, підвівся і смикнув на себе. Вона з розмаху влетіла йому в груди і вперлася ліктями.

— Чому? Тебе ж тягне до мене, я бачу. До чого ці умовності? Ти боїшся мене, Діна?

Себе. Вона себе боїться. Дінка з гіркотою усвідомлювала, як сильно вона помилилася в цьому чоловікові і якою десятою дорогою їй тепер слід його обходити. Звичайно, краще було б полетіти на Місяць. А ліпше на Марс.

— Тобі здалося, Максим.

— Твій Влад був кращий? Зі мною у тебе буде зовсім інше життя, а якщо в ній не буде слинявих зітхань, хіба це погано?

— Тебе моє особисте життя не стосується! — «Пішов ти, Домін, зі своєю пропозицією куди подалі». — Я сама розберуся, що мені потрібно, слини чи зітхання, — вона вирвалась з його задушливих обіймів і поправила блузку. — Максим, мені потрібно переодягнутись. Чи мені закритися в туалеті?

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍