Читати книгу - "Моя, бо кохаю, Оксана Мрійченко"

Глава 7.

Вся магія відчуттів безслідно зникла, а серце враз стало дуже важким. Лера дивилася на незнайомку і почувалася так, наче потрапила під крижаний душ. Не дарма ж кажуть, що Влад переспав з половиною дівчат університету? Мабуть, це одна з них… Чи взагалі якась випадкова знайома з клубу. Від цієї думки боляче запекло в грудях і Лера сховала очі, зробивши ковток коктейлю зі свого келиха. 

— Привіт, Надю, — стримано кивнув Влад, розвернувшись до брюнетки. — Про яку пристрасну ніч ти говориш?

— Це жарт такий?! — Надя обурено надула свої пухкі губки, нафарбовані темно-червоною помадою. — Не смішно! Позавчора в «Світлофорі». Я, ти, Толя, Сонька… ще хтось, не пам’ятаю. Класно ж було!

— Може й класно. Але ти забула, що я недовго був.

— Я все чудово пам’ятаю, — темні очі Наді спалахнули грайливими іскрами. — Особливо те, що було після клубу. Мені дуже сподобалось! Чому ти втік зранку поки я спала?

Лері нестерпно захотілося піти. Може ця Надя ще й в подробицях нагадає Владу, ЯК саме у них все відбувалося після клубу? Стало гидко.

— Надь, оте «після клубу» у тебе було з Толею, — посміхнувся Влад.

— Пф, з Толею?! Не сміши! — хіхікнула Надя, махнувши рукою. — Він же страхопудало! Я б ніколи з ним не…

— Не віриш? — примружився Влад. — А ти зайди в його соцмережі. Вчора зранку там з’явився один дуже цікавий допис. Толя всім похвалився.

Посмішка повільно сповзла з обличчя Наді. Дівчина поспіхом витягнула з сумочки телефон, починаючи клацати пальчиками по екрану. А потім раптом завмерла, розгублено кліпаючи очима. Влад мовчки спостерігав за нею.

— Як це?! — обличчя Наді витягнулося від обурення. — Він мені в коктейль щось підмішав чи що?! От же зараза! Ще й сфоткався зі мною, доки я спала?!

— Ну по факту тобі ж сподобалось? — засміявся Влад. — До речі я бачив Толю біля бару кілька хвилин тому.

Надю остаточно перекосило від злості. Вона різко підхопилася з сидіння та кулею майнула у бік бару. Влад ще пару секунд дивився їй вслід, продовжуючи тихо сміятися. А потім повернувся до Лери і спокійно поклав руку на спинку м’якого сидіння позаду неї. 

— Спочатку п’є все підряд, а потім не може згадати з ким переспала, — з посмішкою промовив він, зупинивши погляд на обличчі дівчини.

— Просто мрія для кожного хлопця, — Лері зовсім не було смішно і вона нахилилася до своєї склянки, зробивши ще один ковток коктейлю.

— Не кожного, — Влад став серйозним. — Мені такі дівчата ніколи не подобались. Гидко.

— Але ж ти теж був у тому клубі позавчора?

— В клубі був, але з іншою метою. Заїхав туди після роботи, щоб віддати майстру з СТО ключі від майстерні. Потім натрапив на Толю та його компанію.

Лера нічого не відповіла, продовжуючи пити коктейль. Влад не зобов’язаний їй звітувати де і з ким проводить свій вільний час. А вона не має права його ревнувати. Але чому ж так пече всередині? Навіть якщо Надя дісталася Толі… Ще ж була якась Сонька!

— Леро, — Влад підсунувся ще ближче, лагідно накриваючи долонею вільну руку дівчини. — У мене нічого не було з Надею. Ніколи.

Лері дуже хотілося запитати про Соньку. Проте розуму вдалося приборкати емоції і дівчина стримала це бажання. Яке вона має право влаштовувати Владу допит? Краще вдавати, що їй взагалі байдуже. Влад хотів ще щось сказати, але не встиг, бо до столика повернулися Женя та Аня. Лера перемкнула увагу на друзів, намагаючись нікому не показувати свого зіпсованого настрою. Але жодного бажання веселитися більше не було. 

Наступні півтори години потонули у спілкуванні та танцях. Лера ще двічі танцювала з Владом і намагалася поводитись звичним чином. Проте загадкова Сонька вперто не бажала йти з голови, а уява малювала яскраві картинки, від яких ставало гидко. Це дратувало і Лера замислилась над поверненням додому. Жвава атмосфера клубу починала втомлювати. Влад кудись відійшов. Залишивши Аню та Женю танцювати під запальну мелодію, Лера пішла в туалет. Захотілося трохи відпочити від шуму і сполоснути руки холодною водою. Мабуть, дійсно час їхати додому. Прямуючи до туалету, Лера раптом відчула, як її зап’ястя впевнено огорнули чиїсь пальці. Дівчина зупинилася, повернула голову і побачила Ігоря в чорних штанах і синій сорочці. Широка посмішка і незвичний блиск в очах хлопця свідчили про те, що він вже добряче випив. 

— Отакої! — весело вигукнув Ігор. — Привіт! Не чекав тебе тут побачити!

— Привіт, Ігорю, — Лера спокійно звільнила зап’ястя з його пальців.

— Ти тут сама?

— Ні. З Анею, Женею та Владом.

— І де ж вони? Хоча ні! Влада я щойно бачив, — Ігор повернув голову та вказав пальцем убік. — Он він!

Лера повернула голову і дійсно побачила Влада. Він стояв біля одного зі столиків і розмовляв зі світловолосою дівчиною в синій сукні. На обличчі Влада грала посмішка і було помітно, що спілкування йому подобається. Дівчина підняла руку та трохи поправила комір його сорочки. Лера відчула, як щось боляче обірвалося всередині. Буквально пів години тому Влад танцював з нею, а тепер… Може це лише знайома і вони просто спілкуються? Немає нічого такого в розмові Влада з симпатичною дівчиною. Щойно Лера про це подумала, як незнайомка посміхнулася і впевнено обійняла Влада обома руками, притискаючись до нього. Влад теж обійняв дівчину, нахилився до її вуха, щось сказав… Лера відвела погляд і відчула, що на очі навертаються сльози. Наївна дурепа! Від надлишку емоцій в горлі пересохло і дуже захотілося пити. Лера розвернулася і рішуче попрямувала до бару.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍