Читати книгу - "Мала, Ліана Меко"

130
0

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 18 19 20 ... 53
Перейти на сторінку:

- Та я ж не можу... - Відповіла мало не з викликом. Я запитально підняв брову, і вона поспішила пояснити. - Такі операції не належать до господарської діяльності, не можу я з ФОПа на це гроші відправляти. Ви їх маєте на особисту картку вивести, а потім уже відправляйте куди хочте.

- І що ж ти тільки зараз про це говориш?

- Забула. - Потиснула плечима дівчина, намагаючись виглядати незворушною, але туфелька, що постукувала по асфальту, видавала її нервозність.

- Забула? - Примружився я в підозрілості.

Вона знову повернулася обличчям і кивнула. Побачивши недовіру, що відбилася на моєму обличчі, з роздратуванням змахнула руками.

- Та що ви дивитеся так на мене? Я справді забула. - Спалахнула дівчина. - Мені діла нема до ваших мільйонів. У фонд так у фонд. Діло ваше. Я в мами вже і збори перевірені довідалася, і звітність перевірила...

- А мама в нас хто? - Уточнив я.

- А мама в нас волонтерка. - Відповіла дівчина з глузуванням, а потім раптом захвилювалася, очі округлила і заторохкотіла. - Але гроші вона не збирає, не подумайте, я їй нічого не...

- А чим займається? - Перебив я помічницю, змахнувши рукою. Ні в чому такому я її підозрювати й не думав.

 - Речі переселенцям збирає, житло допомагає знайти, координує їх із роботодавцями. Нам свого часу дуже допомогли такі ж волонтери, ось вона і... - Дівчина не закінчила, плечима знизала і відвернулася. А я вирішив уточнити.

- Із мамою удвох живеш?

- Так, у гуртожитку на Колосі. - Кивнула дівчина.

Я поморщився.

- На Колосі? Та там же одні наркомани та алкаші живуть...

Соломія знизала плечима і мотнула головою.

- І що? Після того як по таборах помоталася і на вокзалах поночувала, для мене гуртожиток цей раєм здався.

Я підібгав губи й відвернувся. Якось неприємно стало і навіть дещо соромно, що змушував її в машині ночувати, дівчинка й так натерпілася. Зробив позначку в голові, що непогано б підняти помічниці зарплату. Потім кинув погляд на сусіднє сидіння, критично оглянув салон і зітхнув.

- Гаразд. Стрибай у машину. Готель шукати поїдемо.

 

1 ... 18 19 20 ... 53
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Мала, Ліана Меко», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Мала, Ліана Меко"