Читати книгу - "Знахар, Міхал Шьмеляк"

- Він чорний? – запитав Кшисєк.

- Білий. Він поляк. Від діда, прадіда. Ти расист?

– Аж ніяк, – обурився хлопець. – Якось мені так спало на думку, що поліцейський Генрі, можливо, на якомусь обміні чи його дружина спіймали його, коли вона працювала посудомийкою, а сюди приїхав за нею. Не зважай. Чому він сюди прийде?

– Нещодавно померла одна жінка, офіційна версія говорить про нещасний випадок, але він сам розглядає інший сценарій, що вона, нібито, покинула цей світ через дії третіх осіб.

– Це означає, що її вбили?

– Так. Цілком можливо, що її вбили. Генрі дуже порядний поліцейський, чесний і сумлінний. Він хороша людина, ми можемо йому допомогти.

– Будемо детективами?

– Він радше захоче поговорити і перевірити, чи теорії, які він висунув, не взяті з космосу і чи є в них якийсь сенс. Я не думаю, що ми засіли на вбивцю.

– Розумію.

– Ну і чудово. Вероніка покаже тобі твою кімнати, а коли прийде Генрі, я тебе покличу. Сьогодні ти вільний від роботи по дому, а завтра миєш посуд. Це означає, що освоюєш посудомийну машину.

Якуб підвівся і, наспівуючи щось собі під ніс, рушив до глибини будинку.

Вероніка поставила тарілки в посудомийну машину, яку легко можна було б використовувати на космічній станції.

– Запрошую вас до ваших кімнат, сер.

Вона грайливо підморгнула, і він пішов за нею.

– Почекай, скажи мені одну річ.

– Так? – запитала дівчина.

– Де саме ми знаходимося? В якій частині Польщі? Адже я погодився на умови.

– Правда, я зовсім забула, – засміялася вона. – Підкарпаття. Якщо точніше, Погуже Диновське, не так далеко від твого будинку.

– Ми їхали до Варшави.

– Неважливо, куди ми їхали, любий, важливо, де ми приземлилися. Завтра вранці ви побачиш, що я не брешу. Відтепер, протягом двох тижнів, це твій дім.

– Дім? – запитав хлопець, мабуть, надто поспішно, але він багато чого робив у своєму житті надто поспішно, такою була доля Кшиштофа Шорці.

– Тем дім твій, де серце твоє[29], – відповіла Вероніка, знову підморгнувши , потім схопила хлопця за руку і повела до його кімнати.

РОЗДІЛ 5

Кімната була велика й оформлена в стилі нуворишського фен-шую. Зусилля якогось успішного дизайнера були помітні неозброєним оком, оскільки він витратив перші зароблені гроші на шикарний шовковий шарф і порцію найкращого мохіто в модному пабі. Зв'язок зі світом забезпечував підвісний телевізор. А ноутбук можна було розкласти на столі, який нагадував жертву аварії на заводі з виробництва ножів, з спини якої ніхто не витягнув сто двадцять лез. А може, це був не письмовий стіл? У будь-якому випадку, цей предмет меблів можна було використати, щоб відкрити чотири ящики пива за один раз. Ліжко виглядало як ліжко, тому що ніхто не пробачить дизайнеру, якщо той нафарширує її лезами. У Кшисєка були серйозні підозри, який із цих сучасних предметів меблів — шафа та комод, але він ще не намагався їх вибрати.

"Висококласний готель", — подумав він, хоча через мить кивнув з жалем, бо в скількох готелях він мав можливість ночувати? А чи хоча б один був вище трьох зірок? Не луже, хлопче, не дуже.

Від Вероніки Кшисєк отримав декілька цінних інформацій, які допоможуть йому акліматизуватися. Ну, чисті рушники були в шафі (якщо наважиться відкрити, то дізнається), ванна кімната відразу праворуч. Він власноруч відчував, що перше купання буде непростим випробуванням, бо якщо хтось зміг ускладнити питання гардеробу, то під час душу міг би пошаліти, так що хо-хо! Його повідомили, що в підвалі будинку були тренажерний зал, сауна та ігрова кімната. З невеличким баром. Доктор Радзішевський досить чітко висловився про алкоголь, тож хлопець мав намір при наступній нагоді спробувати всі ті приміщення. Усе в цій кімнаті контролювалося за допомогою вбудованої в стіну сенсорної панелі: освітлення, температура, вологість. "Нічого, тільки хворіти", — подумав він.

Кшисєк скинув рюкзак і м’яко приземлився на ліжко. Не без страху, адже хто міг передбачити, які привабливості принесе користувачеві нестримна фантазія дизайнера. На щастя, нічого не вибухнуло, не було шипіння, і, що більше, ліжко було до біса зручним. Він трохи полежав, а потім зробив те, що роблять більшість людей у ​​готельних номерах у перші хвилини перебування: увімкнув телевізор і почав робити землю підлеглою собі. Зламався і відкрив шафу, яка виявилася до болю класичною шафою-купе зі звичайними вішалками та полицями. Все ж таки шовковий шарф не піднімає людину на вищі рівні свідомості, які дозволяють їй дати шафі нове визначення.

Вважається, що люди найкраще одужують у комфортних умовах, що в його випадку означало легкий балаган. Це швидко вдалося досягти, не закриваючи шафу, кидаючи штани в кут і недбало ставлячись до покривала. Із занепокоєнням Кшисєк поклав ноутбук на дивний стіл і, на радість, підключився до домашнього Wi-Fi. Треба перевірити Інтернет! – оголосив хлопець собі і плюхнувся перед комп’ютером, стежачи, щоб не перерізати собі якусь там артерію. "Знаю!", — крикнув він вголос, тому що в його голові щойно відчинилися люки. "Гра престолів!" Так, письмовий стіл нагадував Залізний трон, зроблений шляхом переплавлення подихом дракона тисяч мечів. Спритно! Перш за все, треба перевірити своє поточне місцезнаходження. Вероніка не брехала, він був у якомусь дивному трикутнику між Диново і Дубецьком, селами, назви яких він зустрів уперше в житті. Хвилинку! Які села, це ж містечка, а в Динові був навіть ярмарок чи місцевий базар, були також банки та ринкова площа. В Дубецьку, в свою чергу, замок із цікавим на вигляд готелем. Можливо, вдасться вискочити і погодувати монстра історії.

Якуб видобув його з глибин Інтернету. Класично, по-чоловічому, грюкнувши дверима і кинувши коротку інформацію:

– Наш гість уже тут. Запрошую до мого кабінету.

Він повернувся на каблуках і пішов.

Кшисєк швидко підвівся, захлопнув комп й пішов за господарем. Останнім часом "кабінет" у нього асоціювався лише з візитами до лікарів, але тут знайшов щось, що суперечило сучасному уявленню про дім і цілком відповідало його уявленням перед датою діагнозу. О, чудовий термін: Дата Діагнозу. D-Day, як під час Другої світової війни. Ну то вже щось цікаве, можна починати відлік днів у спосіб, який глибоко вкорінений в історії.

Але повертаючись до кабінету, там були глибокі шкіряні крісла, стіл з кількома пляшками та кришталевими склянками, все оточене красивими книжковими шафами. Вікно, сповите важкими шторами, мало не вимагало грози