Читати книжки он-лайн » Еротика 🔥💋🔞 » Довга дорога до тебе (ч.3), Хелена Власенко

Читати книгу - "Довга дорога до тебе (ч.3), Хелена Власенко"

134
0

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 18 19 20 ... 61
Перейти на сторінку:

 Він швидко опустив штани з боксерами, схопив її за талію і припідняв абсолютно покірне своїй волі тіло. Вона обхопила його ногами та обвила руками шию, спираючись на плечі та припіднімаючись, щоб йому зручніше було скерувати їхні тіла. 

 Він різко, одним поштовхом увірвався в неї. Дана скрикнула від неймовірної сили насолоди вже від самого відчуття його в собі. Зараз існував тільки він в ній і вона для нього. Його грубі, різкі поштовхи посилали тілом імпульси давно забутого блаженства. Дана голосно стогнала не в змозі більше стримувати себе, навіть попри віддалене усвідомлення, що хтось може почути. Начхати. Вона відкинула голову назад. Ян сильніше притис її до стіни. Нерівна поверхня до болю впивалася в тіло, але цей біль перероджувався в посилення божевільної, нестямної, всепоглинаючої насолоди, яка підкоряла собі тіло, затягуючи в наркотичні, тягучі обійми нестримного, тваринного сексу.

 - Не смій кінчати, - прошипів їй на вухо, відчуваючи слабкі спазми її лона довкола члена. - Я не дозволяю.

 - Та пішов ти, - простогнала вона на грані розв'язки і звільнення.

 Ян вже не міг спинити себе. Він грубо вбивався в неї, караючи, підкоряючи, живучи...

 Дана різко вигнулась і нестримно закричала, до болю впиваючись нігтями в його спину крізь сорочку однією рукою, а другою хапаючись за коротке волосся голови. Реакція, яка доводила його до безумства. На якусь хвильку Дана трохи обм'якла, але подальші його нестримні поштовхи знову затягли у в'язкі обійми наступного оргазму, ще більш дикого і божевільного, несамовитого і нестримного. Ян знову кидав їх до самого краю сприйняття і витримки. Вона надривно кричала і виривалась з його захвату, але він тільки сильніше притискав її до стіни. Вона божеволіла, аж до бажання розірвати зв'язок зі свідомістю.

 Ян тихо заричав, до болю стискаючи її сідниці та сповільнюючи по тому поштовхи.

 Він опустив її на підлогу і вона безсило сповзла до твердої поверхні. Ян стояв поряд, спершись зігнутою рукою об стіну і торкаючись чолом долоні. Вони обоє важко дихали, поступово вертаючи собі здоровий глузд, за яким йшло усвідомлення того, що тільки що трапилось.

 - Ти приймаєш протизаплідні? - вернув її на землю його роздратований голос, коли він почав заправляти сорочку і застібати штани.

 Дана обережно, скоса глянула на нього і знову вернула погляд до невидимої точки перед собою. Зараз вона була невимовно рада, що на недавньому огляді в гінеколога їй виписали гормональні (вони ж і протизаплідні) препарати для нормалізації збою, що стався.

 - Так, - відповіла вона.

 - Добре, - не гаючи більше часу, Ян швидко вийшов з її номера.

 Коли Дана відчула достатньо сил в ногах, підвелася і знову пішла в душ. Вона стала під прохолодні потоки і, змиваючи зі стегон його сперму з надмірно-мокрими слідами власного ганебного падіння, враз нестримно і гірко розплакалась. Розревілась від відчуття своєї нікчемності, залежності і слабкості. Чому вона ніяк не може розірвати цей надприродний потяг до нього і зв'язок з ним? Якою наївною дурою вона була, вважаючи, що їй це вдалося, але варто було знову зустріти його, як життя, зловтішаючись, кинуло її в "багнюку" реальності.

 Сльози виконали свою функцію і дали можливість трохи заспокоїтись, спустошивши душу. Дана вийшла з ванної і цього разу витерлася насухо та одразу наділа білизну, хоч і розуміла - пізно спохватилася. А чи допомогло б воно тоді? Питання потрапило до категорії риторичних.

 Чи відповідь на яке противно однозначна?

 Наступного ранку Дана прокинулася з важкою головою від невеселих думок. Вдалося заснути тільки під ранок, але, тим не менше, почувалася суперечливо: не виспалася, але спати не хочу. 

 Вона не могла придумати, як бути далі. Кидати роботу хотілося найменше всього, зважаючи на чудові умови і оплату. Зрештою, на фірмі вони з Яном майже не бачаться і досі просто "прекрасно" співпрацювали на відстані, то чому повинно щось змінитися? Він точно так само не в захваті від їхнього помутніння. Кінець кінцем, заспокоївшись і холоднокровно оцінивши ситуацію, Дана вирішила, що більше вони такого не допустять. Це дур зайшов у голову, помилка і не повинно повторитися.

 Додому верталися в такій же мовчазній атмосфері, як і приїхали сюди. Ян знову не помічав її наче й не він вночі жорстко вбивався в її тіло. Та це було на краще і дозволило легко справитися з непомірним хвилюванням перед ранковою зустріччю з ним.

 Цього разу, дорогою до аеропорту, Дана не могла в повній мірі насолодитися довколишніми мальовничими пейзажами. Можливо давалися взнаки важкі переживання, а можливо уже факт того, що бачить ці краєвиди не вперше, а найсильніші враження завжди на початку.

 Дорога додому пройшла без особливих пригод. Коли Дана опинилася на квартирі, Каті з Кирилом ще не було. Вона одразу подзвонила мамі і довго розмовляла з нею, вимагаючи до дрібниць розповісти, як там Даринка поводиться або просто готова слухати що завгодно. Дана не могла намилуватись неймовірно кумедним голосочком донечки, яка ходила біля бабусі щось розповідаючи, запитуючи, співаючи. Під закінчення розмови Дана пообіцяла на вихідних приїхати і, вимкнувши зв'язок, чомусь різко знову розревілась.

 Здавалося, що той біль, який вона заради дитини змогла в собі титанічними зусиллями волі колись подавити, нікуди не дівся, а тільки вичікував можливості вилізти на поверхню, щоб проявити себе у всій "красі".

 Виплакавшись і трохи заспокоївшись, Дана провалилася в сон - давалася взнаки і неспокійна ніч. Розбудили її неголосні звуки з коридору. Дана піднялася і пішла на кухню, щоб привітатися з друзями та розповісти про чарівну Іспанію, але, звісно що, без жодного нятяку на своє падіння і сором.

 Далі життя вернулося в звичайне русло, що не могло не радувати. Дана працювала і почала пошуки нової квартири. Деякі збереження в неї були і, до всього, скоро перша зарплатня, тож можна було собі вже дозволити пару місяців оплати оренди. Проте, як це завжди буває, те, що влаштовувало по ціні - не збігалося з бажанням. Дана звернулася до кількох агенств нерухомості і заразом не покидала спроб самостійно натрапити на щось гідне, засиджуючись на відповідних сайтах з оголошеннями безпосередньо від власників.

1 ... 18 19 20 ... 61
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Довга дорога до тебе (ч.3), Хелена Власенко», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Довга дорога до тебе (ч.3), Хелена Власенко"