Читати книгу - "Ціна збереження , Невидимі крила"

Розділ 18:

Коли вони повернулися додому, усе ніби стало на свої місця. Кай поїхав до своєї родини, а Лея — до порожнього дому, де ще недавно вирувало життя. Її сім’я залишилася за кордоном, тож тиша навколо тільки посилювала думки в голові. Але вони з Каєм не були надовго порізно — вже за кілька днів він приїхав до неї. І залишився.
Їхні дні знову стали спільними. Вони їли прості бутерброди, дивилися дурні й смішні шоу, обіймалися під ковдрою й прокидалися поруч. Кай клав руку на її талію, цілував у скроню, а вона всміхалася крізь легкий сум. Їм було добре — тілом, серцем, душею. Але щось усередині Леї все ще не давало їй спокою.
Вона мовчала про це. Усміхалася, коли треба було усміхатися. Жартувала, коли він жартував. Але іноді, коли Кай відвертався, її погляд темнів. Думки про ту ніч, про зраду, яку вона ніби й пробачила, та яку серце ще не могло прийняти, поверталися знову і знову.
Вона лежала поряд із ним і думала:
«А якщо він знову віддалиться? Якщо одного дня я знову стану причиною його болю? Чи зможу я колись справді довіряти йому повністю?..»
Кай ніби відчував, що вона не до кінця спокійна. Він дивився їй в очі довше, ніж зазвичай. Запитував, чи все добре. І вона кивала. Вона справді хотіла, щоб було добре. Вона боролася з цим.
Але її боротьба тільки починалася.
 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍