Читати книжки он-лайн » Публіцистика 📰🎙️💬 » Тарас Шевченко та його доба. Том 2

Читати книгу - "Тарас Шевченко та його доба. Том 2"

170
0

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 189 190 191 ... 201
Перейти на сторінку:
волю кріпаків, затихші було після 1825 р. – Див. книгу В. Семевського. (Примітка М. П. Драгоманова). Про історика народницького напряму В. Семевського див. «История исторической науки в СССР». Том III. M., 1963. Глава V. C. 279 – 367.

377

Один з псевдонімів Б. Д. Грінченка.

378

Див.: Шевченківський словник. Т. 2. С. 247.

379

Там само. Т. 1. С. 103.

380

Там само, с. 171.

381

«Друг» – літературно-публіцистичний і науковий журнал-двотижневик, заснований як орган москвофільської студентської організації «Студентський кружок». Видавався 1874 – 1877 рр. у Львові. Публіцистичні листи М. Драгоманова до редакції та поява в редколегії І. Франка й М. Павлика (липень 1876 р.) зміцнили демократичні тенденції «Друга», і з першого півріччя 1877 р. він виходив як революційно-демократичний журнал. Ідейне обличчя і спрямування «Друга» найяскравіше відображав відділ белетристики. В критично-наукових матеріалах журналу порушувалися питання суспільної ролі літератури, науки, преси, значення творчості Т. Шевченка й усної народної творчості тощо. Друкувалися твори українських, російських і зарубіжних літераторів – І. Франка, М. Чернишевського, М. Лермонтова, Г. Успенського, М. Салтикова-Щедріна, Г. Гейне, Е. Золя, Г. Флобера та ін., наукові праці, матеріали з історії, етнографії, звіти про діяльність студентських товариств, бібліографії. Після арешту І. Франка і М. Павлика у 1877 р. журнал перестав видаватися. (Енциклопедія історії України. Т. 2. К., 2004. С. 468. «Наведені статті М. П. Драгоманова опубліковано в журналі «Друг» 1875 – 1876 рр. Передруковані з помітками І. Франка… Подаються за публікацією І. Франка. (М. П. Драгоманов. Літературнопубліцистичні праці. Т. 1. С. 513.)

382

Один з псевдонімів М. П. Драгоманова.

383

М. П. Драгоманов. Літературно-публіцистичні праці. С. 397 – 401.

384

У майбутньому (лат.). – Ред.

385

Так званих (франц.). – Ред.

386

Хрия (греч. Chreia) – речь, рассуждение, составленное по заданным правилам. (Толковый словарь русского языка. Т. 4. М.: 1940. С. 1190.)

387

Див.: Шевченківський словник. Т. 2. С. 173.

388

«Народ», 1894, № 5. С. 77.

389

М. Драгоманов. На увагу українолюбцям у Росії. // Народ. 1890, № 10. С. 153.

390

Микола Васильович Гербель (1827 – 1883) – російський поет, перекладач і видавець. Познайомився з Шевченком 1846 р. в Ніжині, коли був на другому курсі ліцею, згодом зустрічався з ним в Петербурзі. Шевченко написав Гербелю в альбом (1846) початок свого вірша «Гоголю» і подарував йому (1860) автограф вірша «Л.» («Поставлю хату і кімнату»)… Гербель вмістив у журналі «Библиотека для чтения» (1856) свій переклад вірша «Думка» («Нащо мені чорні брови»), що був першим опублікованим російською мовою перекладом з Шевченка. Поет прочитав його в Новопетрівському укріпленні й у листі 22.IV.1857 р. просив Маркевича подякувати Гербелю. З кінця 1850 р. Гербель активно перекладав твори Шевченка. В 1860 р. видав за своєю редакцією «Кобзарь» Тараса Григорьевича Шевченка в переводе русских поэтов», де зібрав переклади О. Плещеєва, М. Михайлова, М. Курочкіна, В. Крестовського, Л. Мея, а також умістив 11 своїх перекладів («Тополя», «Перебендя», «Тарасова ніч», «Катерина», «Доля», «Не додому вночі», «Пустка», «Заворожи мене, волхве») та ін. і бібліографію опублікованих на той час творів Шевченка й російських перекладів, яку сам склав. Примірник книжки з написом «Тарасу Григоровичу Шевченкові від шанувальників його таланту від перекладача та видавця його творів Миколи Гербеля» подарував авторові… У доповненому й доопрацьованому вигляді перевидав цей «Кобзар» 1869 і 1876 рр. Усього переклав 18 творів Шевченка, зокрема, поему «Гайдамаки», балади та ліричні вірші. Багатьом перекладам Гербеля властиве недоречне «облітературювання стилю й віршової техніки оригіналу або штучна підробка під «народність». «Кобзар» за редакцією Гербеля, незважаючи на художню нерівноцінність зібраних у ньому перекладів, був протягом ХІХ – початку ХХ ст. одним з основним джерел знайомства російських читачів з поезією Шевченка». (Шевченківський словник. Т. 1. С. 152 – 153.)

391

Я думав і думаю, що, з маленькою зміною фраз, великі психологічні драми Шекспіра, як «Гамлет», «Макбет», «Лір», «Отелло» можна і слід давати нашим мужикам читати і грати перед ними, і завше плачу, чому Кропивницький і Заньковецька не попробували грати, наприклад, «Гамлета» в перекладі Старицького.

392

Розрізнені члени (лат.). – Ред.

393

На свій захист (лат.). – Ред.

394

Виділено нами. – Автори.

395

Т. Г. Шевченко. Біографія. С. 110 – 112.

396

Варвара Миколаївна Рєпніна (1808 – 1892) – дочка героя Вітчизняної війни 1812 р. генерал-лейтенанта князя М. Г. Рєпніна-Волконського, племінниця декабриста С. Г. Волконського.

Друкувала статті в журналі «Русский архив», залишила спогади про Гоголя. Була близько знайома з Шевченком, високо цінила його талант, допомагала розповсюджувати його «Живописную Украйну», піклувалась про поліпшення долі поета під час його заслання і довгий час листувалася з ним. В. М. Рєпніна брала участь в упорядкуванні могили Кобзаря. Текст, який надруковано в збірнику спогадів – частина листа-сповіді Варвари Миколаївни своєму духівнику, датований 27 січня – 1 березня 1844 р. Переклад з французької.

397

Олексій Васильович Капніст – підполковник, учасник руху декабристів, син відомого поета і драматурга – друга Костянтина Федоровича Радищева – Василя Васильовича Капніста, знайомий Шевченка з 1843 р., якого тоді ж представив у Яготині родині Рєпніних.

398

Глафіра Іванівна Псьол (1823 – 1886) – художниця, приятелька В. М. Рєпніної. Жила у Рєпніних, де й познайомилася з Шевченком.

399

Эти письма до сих пор неизвестны. (Прим. составителей сборника.)

400

Горячее чувство В. Н. Репниной к Шевченко не нашло в нём ответа. Но дружеские их отношения продолжались много лет. Когда Шевченко был уже в ссылке, он переписывался с Репниной, а она обращалась с ходатайствами об облегчении участи поэта-солдата к своему дальнему родственнику – начальнику III Отделения А. Ф. Орлову (разумеется, безуспешно).

Помимо письма-исповеди, Репнина подробно рассказывает о Шевченко (под именем Березовского) в неоконченной повести без заглавия, писавшейся в начале весны 1844 г., вскоре после отъезда Шевченко с Украины в Петербург. Здесь Репнина говорит: «Он был из малого числа избранных, которые, будучи богато одарены провидением, не имеют нужды принадлежать ни к какому сословию общества и бывают приняты всеми с особенным вниманием. Он был поэт… Поэт во всей обширности этого слова: он стихами своими побеждал всех, он выжимал из глаз слушающих его слёзы умиления и сочувствия, он настраивал души на высокий

1 ... 189 190 191 ... 201
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Тарас Шевченко та його доба. Том 2», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Тарас Шевченко та його доба. Том 2"