Читати книгу - "Маятник Фуко"

з грецької «той, хто стоїть найближче до престолу Бога»; цього ангела називають також «ангелом великої ради». Символом Метатрона є шестираменна зірка — стародавній знак євреїв, т. зв. «щит Давида».

МІТРА — ірансько-вавилонське божество сонця. У Греції культ Мітри почав поширюватися в епоху еллінізму, а в II і III ст. н. е. запанував у цілій Римській Імперії, конкуруючи з раннім християнством, маючи з ним багато спільного і впливаючи на нього.

МУ (Континент Му) — міфічний континент, який нібито існував у районі теперішньої Полінезії.

НОТАРІКОН — абревіатура або тлумачення слова як абревіатури (в давній і традиційній євр. літ-pi). Герменевтичний Нотарікон у сер. віках особливо був поширений у кабалі. Напр., перше слово Біблії БР’ЙШТ (бе-решіт, «на початку») розкривається як бараракія, іерец, штат, йам, тгом — «Він сотворив твердь, землю, небеса, море, безодню». Слово «амінь» — ’МН (амен) — ’ель мелех нееман (Бог — вірний Цар).

ОХРАНА — поточна назва таємної політичної поліції в царській Росії (1866–1917); гол. завдання — боротьба з рев. рухом, один із гол. методів — провокація.

ПЛЕРОМА (гр. «повнота») — термін ортодоксальної і, особливо, єретичної християнської містики, а також гностицизму. В ост. плерома — це сукупність повного числа (напр., тридцяти) еонів, у яких до кінця розгортає себе верховна первоістота. Виникнення матер. світу пов’язується з падінням останнього еону — Софії; відкуплення Софії буде й поверненням її у Плерому.

ПСИХОПОМП (гр., досл. «провідник душ») — у грецькій міфології: той, хто веде душі померлих у потойбічний світ (зокрема, так називали Гермеса або Харона).

СЕМ СПЕЙД — герой детективних романів амер. письменника Дешієла Геммета (1894–1961), які стали класикою жанру. Вперше з'явився у романі Мальтійський сокіл (1930).

СЕФЕР ЄЦІРА («Книга Творення») — ранньокабалістичний трактат, написаний у II–VI або у VIII–IХ ст. Центр. тема — опис 32 елементів світоустрою — 22 літер євр. абетки та 10 першочисел-сфірот. Згодом поняття «сфіра» стало одним із основних у пізнішій Кабалі, яка надала йому нового сенсу.

СЕФЕР ЗОГАР («Книга Сяйва») — основоположний твір Кабали, нап. арамейською мовою в Кастілії у 1270–1320 рр. Ця книга є для кабалістів одною із священних книг юдаїзму поряд з Біблією і Талмудом. Написав її, вочевидь, Моше де Леон, хоч традиц. автором її вважається талмудичний мудрець II ст. Шимон бар Йохай. Засновок книги: матеріальний світ — це тільки видимий аспект невидимої дійсности, водночас символ і частина цієї вищої дійсности, яка не доступна для фізичного сприйняття, але яка частково розкривається тим, хто посвячений у таємниці езот. мудрости; сокровенний і видимий світи — єдині, те, що відбувається у нижчому світі, пов’язане з тим, що відбувається у вищому, ці два світи можуть впливати один на одного. Людський розум неспроможний зглибити таємницю трансцендентного Божества, він може пізнати лише Його «облачення» (левушім) — вияви Його як живого Бога релігії і буття. Див. також «Ейн-Соф», «Сфірот», «Кабала».

СОФІЯ (гр. «мудрість», «Премудрість Божа») — важливе поняття в неоплатонівській, християнській та гностичній філософії і теології.

Софіологічні концепції особливо сильні в східному християнстві (що має, так би мовити, матеріальний вияв у численних храмах Св. Софії). Христ. думка вагається між ототожнюванням Софії із Христом або з Богородицею та з розумінням Софії як частки Божества у грішному матер. світі (є також концепція «двох Софій» — земної і небесної). У деяких гност. системах — останній із дванадцяти (або й з більшого числа) еонів, який покинув Плерому, щоб сотворити світ. Про Еннойю-Софію та про Симона Мага див. також: «Еннойя».

СТОУНГЕНДЖ — знаменита мегалітична споруда неподалік од міста Солсбері на півдні Англії. З цим таємничим колом каменів у всі часи було пов’язано багато легенд. Створений прибл. за два тисячоліття до н. е. докельтськими мешканцями Британії, Стоунгендж був культовим місцем, а також свого роду обсерваторією для спостерігання за небесними явищами (рухом світил, зимовим та літнім сонцестоянням). Камені та інші орієнтири розташовані у Стоунгенджі таким чином, що, спостерігаючи (згідно з певними правилами) за позицією Сонця і Місяця відносно цих каменів та за змінами цієї позиції, можна передбачати сонячні та місячні затемнення.

СФІРОТ (євр., множина жін. роду від сфіра — сфера) — еманації Божества, стадії Його саморозгортання в бутті, немовби іпостасі сокровенного Бога. Сфірот уособлюють різні атрибути Бога. Книга Сяйва порівнює їх із перевернутим деревом, чиї корені — на небі, а крона — на землі. Сукупність сфірот утворює космічне тіло першої людини (Адам Кадмон), у якій криються всі потенції світового буття. Схематичний порядок сфірот такий: 1) кетер (вінець, корона) Бога; 2) хохма (мудрість), перший реальний вияв Ейн-Соф, вияв, у якому міститься ідеальний план усіх світів; 3) біна (розум), тобто Божественний розум, у якому сокровенний прообраз набуває конкретности і форми; 4) хесед (любов, або милосердя Бога); 5) ґвура (сила), або дін (суд) — джерело Божого суду і кари; 6) тіферет (краса Бога), або рахамім (співчуття) — ця сфіра служить посередницею між двома попередніми, вносячи у світ гармонію і згоду; 7) нецах (вічність Бога); 8) год (велич Бога); 9) єсод (основа всіх сил, що діють у Бозі); 10) мальхут (царство Бога) — сприйнятлива, «жіноча» потенція, через яку Божеств. потік передається нижчим світам. Ця остання сфіра ототожнюється також із Шхіною, Божою присутністю у світі.

ТЕМУРА — назва групи кабалістичних герменевтичних систем, у яких пояснюється, як належить заміняти одні літери іншими відповідно до певних математичних упорядкувань літер. В іншій формі Темури літери просто перебудовуються, перестановлюються, іноді у вигляді простої анаграми, як, напр., англійське слово live обертається словом evil.

ТЕРАПЕВТИ — досл. «зцілителі»; євр. секта аскетів, близька до єссеїв. Дотримувалися надзвичайно суворої дисципліни щоденного життя, присвячували себе молитві та студіям.

ТЕТРАГРАМАТОН — запис священного й невисловленного імені Бога чотирма літерами IHVH (ЙГВГ; у євр. письмі, як і в пізнішому арабському, існують тільки літери на позначення приголосних звуків).

ТРИТЕМІЙ (Тритеміус) Йоганнес — німецький містик і окультист другої пол. XV — першої пол. XVI ст., абат Шпангайму, створив ряд шифрувальних систем, автор відомої в цій царині Стеганографії («Тайнопису»).

ТУЛЕ (крайземна Туле) — стародавня назва таємничих земель на далекій півночі; Туле спершу ототожнювали з Шетлендськими островами, з північною Норвегією, з Ісландією — це останнє ототожнення виявилося найміцнішим (нині Thule вважається латинською назвою цієї країни); найпівнічніша відома земля для давніх греків і римлян.

ФУКО Жан Бернар Леон (1819–1868) — французький фізик; відкривач т. зв. вихрових струмів («струмів Фуко»); визначив (1850) швидкість світла у повітрі й воді; сконструював поляризаційну призму і фотометр; за допомогою маятника завдовжки 67 м, підвішеного в паризькому Пантеоні (названого маятником Фуко), провів дослід