Читати книгу - "Фантастика Всесвіту. Випуск 4"

вдачі першопрохідців. Нехай решта світу залишається для інших. А цей квартал фортифікаційного каменю належить їй.

Жінка без минулого, відірвана від історії, а чи, радше, жінка з історією, яку йому захотілося закласти в неї і яку інші королеви заперечували з усіх сил. Також, хотіла вона цього чи ні, постійно, раз у раз поставало питання її незалежного існування, питання існування як такого. Якщо Бог відвертає свій погляд від свого ж творіння, то Людина… чи Людина перестає існувати? Це було надто широкомасштабне питання, але її турбували егоїстичні дрібномасштабні версії цього питання. Чи її воля незалежна від чоловіка, з волі якого вона потрапила в буття? Чи вона існує тільки з огляду на відстрочку його зневіри у можливість її існування? Чи зможе вона існувати після його смерти?

Відчула, як закалатало серце. Щось мало статися. Відчула себе міцнішою, твердішою. Сумніви — геть. Він прибуває.

Імператор зайшов у палацовий комплекс, і вона відчула силу його жаги. Так. Щось мало статися. Відчула, як нуртує її кров, побачила його у собі, дедалі більшого в міру того, як він наближався до неї. Вона була його відображенням, такою, як він її створив, але вона також була сама собою. Так. Тепер, коли акт створення завершився, вона могла бути вільною особистістю — вільною, як усі інші, але в межах того, що було закладено в їхню природу. Якою сильною вона раптом стала, повнокровною та шаленою. Над нею його влада аж ніяк не була абсолютною. Все, що їй треба робити, то це бути послідовною. Вона ще ніколи не відчувала себе настільки послідовною. Її природа нахлинула на неї, неначе повінь. Ні, вона — не догідлива. Йому не подобаються догідливі жінки.

Насамперед вона його добряче висварить. Як він міг так довго не приїжджати додому? За його відсутности вона ледве уникла кількох інтриґ. Тут нікому не можна довіряти. Навіть стіни повнилися поголосом. Вона дала гідну відсіч усім і вберегла палац до його приходу від усякої небезпеки, розкривши корисливі змови прислуги, порозганявши ящірок, що підглядали зі стін, припинивши змовницьку біганину мишей. І все це вона робила, коли почувалася геть кволою, коли сама боротьба за виживання вимагала застосування своєї волі у повну силу. Інші королеви… ні, вона не згадуватиме інших королев. Інших королев не існує. Існує лишень вона. Вона також чаклунка. Вона чаклує над собою. їй потрібно причарувати лишень одного чоловіка, і він уже тут. Він не піде до інших королев. Він прийде до тієї, хто йому наймиліша. Вона переповнена ним, його бажанням та чимось, що має статися. Вона знавець усіх його потреб. Вона знає геть усе.

Відчинилися двері. Вона існує. Вона-безсмертна, бо створена коханням. На ньому був золотий тюрбан із кокардою та плащ із золотої парчі. Як військову відзнаку він ніс на собі порох завойованих земель.

— «Я» хотів прибути додому раніше, — промовив він. — «Я» трохи затримався.

У його мові було щось недоладне й незвичне. Що з ним? Вирішила не зважати на чужу йому нерішучість і діяти так, як замислила.

— Так, ви «хотіли», аякже, — сказала вона випростовуючись у повсякденному вбранні, прикриваючи шовковою хусткою нижню частину обличчя. — Чоловік не знає, чого він хоче. Чоловік не хоче того, що він сказав, що хоче. Чоловік хоче тільки того, що йому потрібно.

Він страшенно здивувався з її відмови помічати, що він перейшов на першу особу однини, а це ж бо вшановувало її, від радости вона мала аж зомліти, адже це було його чи не найсміливішим оновленням та проголошенням кохання. Був збентежений і дещо розгублений.

— І скількох чоловіків ти мала, що так добре все знаєш? — промовив він, насупившись і крокуючи до неї. — Ти що, понавигадувала собі чоловіків, коли «мене» не було вдома, а чи таки знайшла справжніх чоловіків для задоволення, чоловіків, що не були вигадкою? То що? Є чоловіки, яких «мені» треба вбити?

Авжеж, цього разу вона помітить революційну, еротичну новизну займенника. Чи тепер вона збагне, що він намагається сказати?

Ні, не помічає і не розуміє. Вона вважає, що достеменно знає, що його збуджує найбільше, і думає тільки про слова, які їй треба сказати, аби він належав їй і більше нікому.

— Загалом, жінки думають про чоловіків менше, ніж вони можуть собі уявити. Жінки думають про своїх чоловіків рідше, ніж їхнім чоловікам хочеться вірити, що саме так воно і є. Всі жінки потребують усіх чоловіків менше, ніж усі чоловіки потребують жінок. Тому дуже важливо гарну жінку тримати в покорі. Якщо ти її не триматимеш у покорі, то вона обов’язково піде від тебе.

Вона не одягнена для того, аби прийняти його.

— Якщо тобі потрібні ляльки, — промовила вона, — іди до лялькового дому, де вони на тебе вже чекають, причепурюючись, вищать і тягають одна одну за волосся.

Але це була помилка. Вона згадала інших королев. Його чоло вкрилося глибокими борознами, а очі захмарилися. Вона зробила неправильний крок. Чари майже розвіялися. Всю силу своїх очей вона перелила в його очі, і він повернувся до неї. Чари діяли. Підвищила голос і вела своє далі.

Вона не лестила йому.

— Ти вже виглядаєш, як старий чоловік, — промовила вона. — Сини подумають, що ти — їхній дід. — Вона не вітала його з перемогами. — Якби історія пішла іншим шляхом, — казала вона, — то старі боги і далі правили б світом, ті боги, яких ти розбив, — багаторукі, багатоногі та багатоголові боги, переповнені розповідями і вчинками, а не покараннями та законами, боги буття стояли б біля богів діяння, боги танцю, боги сміху, боги граду та боги сопілки, багато, багато богів, і тоді могло б статися зрушення на краще.

Вона знала, що була прекрасною, і тепер, скинувши тонку шовкову чадру, аж вибухнула красою, яку приховувала, і він оторопів.

— Коли хлопець мріє про жінку, він наділяє її великими грудьми й куцим розумом, — сказала тихо вона. — Коли король уявляє дружину, він мріє про мене.

Вона знала сім способів унґюкуляції, себто мистецтва використання нігтів з метою підсилення статевого потягу. Ще до того як він вирушив у далеку дорогу, вона залишила на його тілі Три Глибокі Знаки — подряпини, зроблені на його спині, грудях, а також на яєчках першими трьома пальцями правої руки, аби він не забував її. Тепер же, після повернення додому, вона могла змусити його здригатися, могла підняти його волосся дибки, лишень легенько доторкнувшись нігтями до щік, нижньої губи і грудей, не залишаючи жодних подряпин. Могла вона його і подряпати, залишивши