Читати книгу - "Драматичні твори"

13 Фігнер Микола Миколайович (1857—1918) —російський опериий артист (лірико-драматичний тенор).

16 Соб і нов Леонід Віталійович (1872—1934) —російський оперний артист (ліричний тенор).

17 Вот в воїнственнім азарті воєвода Пальмерсто и...— Цитується у дещо зміненому вигляді перша строфа російського казенно-патріотичного вірша «На нынешнюю войну», вперше надрукованого під цим заголовком в газеті «Северная .пчела» (1854, № 37). Вірш з’явився без позначення імені автора, яким був В. П. Алфер’єв. Схвалений царем Миколою І, широкопопулярний в роки Кримської війни, він пропагувався і в наступні десятиліття.

ЖИТЕЙСЬКЕ МОРЕ Комедія в 4 діях (протяг «Суєти»)

Вперше надруковано у вид.: Тобілевич (Карпенко-Ксірий) Іван. Драми і комедії, т. 5, с. 303—440.

Вперше виставленог8 січня 1905 р. в Києві «Трупою П. К. Саксаганського і М. К. Садовського».

Комедія була задумана як продовження сюжету «Суєти» (1903), однак приступив І. К. Тобілевич до здійснення цього наміру тільки навесні 1904 р. С. В. Тобілевич помилилася, стверджуючи, нібито «відпочивши трохи від творчої роботи письменника, Іван Карпович у серпні 1904 року почав писати п’єсу «Житейське море», продовження «Суєти» (Тобілевич С. Мої стежки і зустрічі, с. 345). Насправді ж початок роботи над комедією «Житейське море», пов’язаний с перебуванням драматурга на хуторі Надія в тра&ні-червні 1904 р. Сам І. К. Тобілевич у листі до сина Назара від

18 серпня 1904 р. з хутора Надія свідчить: «Я перші дні приїзду через всякі неприємні стосунки впротяг сезону потонув був в апатію, але мало-помалу виборсався з апатії і душевно рад, бо потеря енергії — послідній ступінь до вмирання всіх духовних сил чоловіка... Енергія — все!.. І от, поборовши апатію, я прийнявся за роботу. Довго мені не вдавалося напасти на стежку, довго я сидів за письменним столом, виймаючи перо з чорнильниці і знову його умочаючи. Останки апатії давили дух. Нарешті, тільки 25 мая я почав писати нову комедію «Житейське море», протяг «Суєти» в 4 діях. Ступінь за ступенем я оживав і сьогодні вчерні скінчив. Як радісно, коли чоловік воскресне духом і хоч що-небудь зробить! Нова комеді-я містить в собі суєтну кар’єру артиста Івана Барильченка — одного з героїв «Суєти». Чи вдалась вона мені, чи ні — не знаю. Здається, нічого собі написано, хоча я ще буду працювати з місяць над конечною обробкою, але можу сказати, що поправлю тільки стиль і дещо прибавлю, а в тім вигляді, як є, комедія готова. Може, на контрактах і ти її побачиш» (Карпенко-Карий /. (Тобілевич І. К>) Твори в 3-х т., т. З, с. 263—264). А ще через деякий час у листі до сина Назара від 10 серпня 1904 р. з Катеринослава І. К. Тобілевич писав: «Я скінчив нову комедію «Житейське море» і тепер маю вже матеріал для 5-го тома» (Там же, с. 265). Через чотири дні після цього автор надсилає свою комедію до цензури:

«В Главное управление по делам печати, отделение драматической цензуры коллежского секретаря Ивана Карповича Тобилевича Прошение.

Представляя при этом в двух экземплярах рукопись пьесы «Житейське море» в 4 актах и одну 60 коп [еечную] гербовую марку, покорнейше прошу разрешить таковую к представлению на сцене и цензурованный экземпляр выслать мне в Полтаву, просветительское здание.

Коллежский секретарь Ив. Тобилевич.

14 августа 1904 г., Екатеринослав, Летний театр» (ІДДІА СРСР у Ленінграді, ф. 776, оп. 25, 1904, спр. 5, арк. 198).

У цензорському висновку, підписаному камергером М. Алферакі 22 листопада 1904 р., сказано: «Не находя в этой пьесе ничего предосудительного, считаю возможным разрешить ее к представлению на сцене» (ЦДІА СРСР у Ленінграді, ф. 776, оп. 25, 1904, спр. 5, арк. 199—200).

Цензурований примірник рукопису комедії «Житейське море» зберігається в Ленінградській державній театральній бібліотеці ім. А. В. Луна-чарського за № 74257. На ньому штамп: «К представлению дозволено. С.-Петербург. 1904, 24 ноября. Цензор драматических сочинений». У Державному музеї театрального, музичного і кіномистецтва УРСР знаходиться автограф п’єси в трьох окремих зошитах (№ 9327—9329), з якого, очевидно, робився чистовий список для цензури.

Газета «Киевлянин» від 31 грудня 1904 р. повідомляє про одержання

І. К- Тобілевичем з цензури дозволу виставляти на сцені комедію «Житейське море». Прем’єра відбулася під час виступів трупи П. К. Саксаганського

і М. К. Садовського в Києві 8 січня 1905 р. Роль Івана Барильченка грав М. К. Садовський. Рецензент газети «Киевское слово» від 10 січня 1905 р., відзначив, що сам автор у ролі артиста Стьопочки Крамарюка «дал вполне законченный со всеми психологическими тонкостями тип театрального инвалида». Після переїзду трупи до Житомира I. К. Тобілевич у листі до полтавського видавця Г. I. Маркевича від 14 березня 1905 р. пише: «П’єса «Житейське море» в Києві мала поспіх. Вона йшла 9 раз при хороших зборах. Звичайно, що цю п’єсу не тільки Животков (маловідомий антрепренер однієї з українських труп.— Р. Я.), а навіть і середня трупа не може виконать з поспіхом, тоді як «Суєту» може грать і Животков... Для

«Житейського моря» треба трьох хороших акторів, а між ними, на роль

Івана — артиста-художника, такого, як Саксаганський. Іван Семенович Лєвицький, послухавши «Житейське море», сказав: «Ця п’єса глибше захоплює душу, ніж «Суєта», вона і вища далеко «Суєти» (Карпенко-Карий

(Тобілевич /. К.). Твори. В 3-х т., т. З, с. 270).

Тим часом, поки рукопис «Житейського моря» знаходився в цензурі для здобуття дозволу до вистави і поки готувалася прем’єра вистави, автор заслав до цензури на предмет дозволу до друку п’ятий том «Драм і комедій», до якого включив і «Житейське море». Здійснило це київське видавництво «Вік» 9 листопада 1904 р., про що повідомляє автор у листі до Г. І. Маркевича в Полтаву від 17 листопада 1904 р. (рукописний відділ ІЛ, № 2871 (1511).

Головне управління в справах преси доручає розглянути п’ятий том «Драм і комедій» Санкт-Петербурзькому цензурному комітетові, останній

14 січня 1905 р. надсилає доповідну записку, в якій викладає думку цензора Андріяшева про можливість дозволити том до друку (ЦДІА СРСР у Ленінграді, ф. 776, оп. 21, 1905 р., спр. б, арк. 7). У недатованому (але написаному до 7 березня 1905 р.) листі до Г. І. Маркевича І. К. Тобілевич повідомляє, що цензура дозволила п’ятий том «Драмі комедій» До друку (ІЛ, ф. 25, № 263). А