Читати книгу - "Пригоди в оргазмотроні"

32

ЕВ, 8. Пізніше Райх відсторониться від жінконенависництва Вайнінґера, його ставлення до євреїв та багатьох інших екстравагантностей його діянь.

(обратно) 33

Adolf Hitler, Monologe im Führerhauptquartier. 1941–1944, ed. Werner Lochmann (Hamburg. 1980), 148 [Адольф Гітлер, Монологи у штабі фюрера, 1941–1944, ред. Вернер Йогманн (Гамбург, 1980), с. 148.].

(обратно) 34

130, MS, 96; замаскований самоаналіз.

(обратно) 35

Райх хотів кохати жінок й аби вони кохали його, володіти ними йому було не обов’язково. «Злягатися жінці, ось де найбільше приниження, — писав Вайнінґер, вишукуючи нові причини, чому жінки не заслуговували емансипації, — у коханні лиш велич її торжества. Так як жінка бажає фізичного зношення, а не любові, цим вона доводить, що бажає приниження, а не шани».

(обратно) 36

Там само, с. 9.

(обратно) 37

Там само, с. 39.

(обратно) 38

24 червня 1919.

(обратно) 39

Зар, с. 28; Джонс, с. 232.

(обратно) 40

БМ, 52.

(обратно) 41

Вільні Асоціації.

(обратно) 42

ЕДж., с. 412.

(обратно) 43

ЕДж., с. 390 3.

(обратно) 44

RSOF, 36.

(обратно) 45

ФО, 49.

(обратно) 46

Згідно із «Пристрастю молодості», яка сформувала спроби самоаналізу та яку опублікували 1988-го, Садґер заохочував Райха опублікувати трагічну історію його життя, обіцяючи йому 10 % від авторського гонорару. Це означало, що й сам досконало знав її до того часу (мабуть, це було замаскованою історією хвороби).

(обратно) 47

Місто, що зазвичай згадується як Добряничі (у записах американських іммігрантів?), зараз українською звучить як Дрогобич. До 1939-го місцеве населення на 40 % складалося з євреїв. Більшість з них вислали до табору смерті Белжець. Станом на 1944 рік їх залишилося лише 400. 1942 року у Дрогобичі агент ґестапо застрелив Бруно Шульца.

(обратно) 48

«Пристрасть», с. 5.

(обратно) 49

Там само, с. 26.

(обратно) 50

Там само, с. 124.

(обратно) 51

Перший запис датовано 25 лютого 1919 року, останній — 5 жовтня 1992. Садґер, його аналітик, надихнув його написати історію смерті батьків, с. 149.

(обратно)