Зітхнувши, вийшла зі спальні. У залі, біля вікна, стояв горщик з фікусами. Вони загинуть, якщо лишити їх тут без догляду… Засохнуть… Що робити? У руках додому його не повезеш — важкий і великий. Відкривши сумку, зірвала картонну обгортку з зошита і почала писати: “Я — фікус бенджаміна. Мій хазяїн поїхав….”. Закінчивши писати записку, Лора закинула на плече сумку, взяла в руки горщик і пішла з квартири, захлопнувши двері.
Ліфтом спустилася на другий поверх і поставила горщик з фікусом на вікно сходів — тут має ходити багато людей, хтось та й зглянеться... а поруч примостила написане послання.
— Це все, що я можу для вас зробити... — сказала Лора тремтячим голосом, торкаючись кінчиками пальців листя з жовтим і білим краєм, — пробачте, нас…
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Фантомна довіра, Лана Вернік», після закриття браузера.
