Читати книгу - "ЕФЕКТ ЛЮЦИФЕРА. Чому хороші люди чинять зло"

сфери життя див: D. Myers, Social Psychology, 8th ed. (New York: McGraw-Hill, 2005).—C. 66-77.

257

E. Pronin, J. Kruger, K. Savitsky, L. Ross, «You Don’t Know Me, but I Know You: The Illusion of Asymmetric Insight», Journal of Personality and Social Psychology 81 (2001).—C. 639-56.

258

M. Sherif, «А Study of Some Social Factors in Perception,» Archives of Psychology 27 (1935).—C. 210-11.

259

S. E. Asch, «Studies of Independence and Conformity: A Minority of One Against a Unanimous Majority», Psychological Monographs 70 (1951).—C. 416; S. E. Asch, "Opinions and Social Pressure", Scientific American, листопад 1955 p.—C. 31-35.

260

M. Deutsch, H. B. Gerard, “A Study of Normative and Informational Social Influence upon Individual Judgement”, Journal of Abnormal and Social Psychology 51 (1955).—C. 629-36.

261

G. S. Berns, J. Chappelow, C. F. Zin, G. Pagnoni, M. E. Martin-Skurski, J. Richards, «Neurobiological Correlates of Social Conformity and Independence During Mental Rotation», Biological Psychiatry 58 (1 серпня 2005 p.).—C. 245-53; Sandra Blakeslee, "What Other People Say May Change What You See", New York Times, online: www.nytimes.com/2005/06/28/science/28brai.html, 28 червня 2005 p.

262

Ментальне обертання (англ. mental rotation)—парадигма експериментальних досліджень уяви. Досліджуваним демонструють два зображення одного й того самого об’єкта. Друге зображення може представляти перевернутий під певним кутом об’єкт або його дзеркальне відображення—також перевернуте. Завдання—визначити, чи ідентичне друге зображення першому, чи є його дзеркальною копією. Щоб зробити це, досліджуваний має подумки обернути друге зображення і порівняти його зі зразком.—Прим. пер.

263

S. Moscovici, C. Faucheux, «Social Influence, Conformity Bias, and the Study of Active Minorities», in Advances in Experimental Social Psychology, vol. 6, ed. L. Berkowitz, New York: Academic Press, 1978.—C. 149-202.

264

E. Langer, Mindfulness, Reading, MA: Addison- Wesley, 1989.

265

C.J. Nemeth, «Differential Contributions to Majority and Minority Influence», Psychological Review 93 (1986).—C. 23-32.

266

S. Moscovici, «Social Influence and Conformity.» in The Handbook of Social Psychology, 3rd. ed., eds. G. Lindzey and E. Aronson (New York: Random House, 1985).—C. 347-412.

267

T. Blass, Obedience to Authority: Current Perspectives on the Miligram Paradigm, Mahwah, NJ: Erlbaum, 1999.—C. 62.

268

У 1949 році Стенлі Мілґрем сидів поруч зі мною в школі ім. Джеймса Монро в Бронксі, Нью-Йорк. Ми обидва були худорлявими дітьми, сповненими амбіцій і бажання когось із себе зробити, щоби втекти із нашого гетто. Стенлі був маленьким і мудрим, до нього ми зверталися за авторитетною думкою. Я був високим і популярним усміхненим хлопцем, до якого інші діти горнулися за життєвими порадами. Навіть тоді ми вже були маленькими друзями-ситуацістами. Я щойно перевівся до школи Монро після жахливого року в школі Північного Голівуду, де мене уникали і ніхто зі мною не дружив (бо, як я згодом дізнався, ходили чутки, буцімто я пов’язаний із сицилійською мафією), а тут мене обрали «Джиммі Монро»—найпопулярнішим хлопцем старших класів. Одного разу ми зі Стенлі обговорювали, як могло дійти до такої зміни. Ми дійшли висновку, що змінився не я, а ситуація. Коли ми зустрілися роки потому в Єльському університеті, у 1960 році ще як початківці: асистенти професорів—він у Єльському, а я в Нью-Йоркському університеті,—виявилося, що насправді Стенлі хотів бути популярним, а я—мудрим. Ось і все щодо невтілених бажань.

Хочу поділитися нещодавнім відкриттям, що ще в нас зі Стенлі було спільного. Виявляється, я побудував лабораторію, в якій він пізніше провів свій експеримент із покірності перед носієм влади (бо не міг вже далі користуватися елегантною інтерактивною лабораторією соціолога О.К. Мура). За кілька років до того ми з Ірвіном Сарноффом тестували Фройдові передбачення щодо різниці між страхом і тривогою та їхніх впливів на соціальну приналежність. Я облаштував маленьку лабораторію у підвалі будинку, де ми викладали основи психології, з чудовою британською назвою—Linsly-Chittenden Hall. Також цікаво, що обидва експерименти—його і мій Стенфордський в’язничний експеримент, проводилися в підземеллях.

269

Т. Blass, The Man Who Shocked the World (New York: Basic Books, 2004).—C. 116.

270

Див. P. Чалдині, Психологія впливу (Харків: Клуб Сімейного Дозвілля, 2015, укр. переклад—М. Скоробагатова).

271

J. L. Freedman, S. С. Fraser, «Compliance Without Pressure: The Foot-in-the-Door Technique», Journal of Personality and Social Psychology 4 (1966).—C. 195-202. Також див.: S. J. Gilbert, «Another Look at the Milgram Obedience Studies: The Role of the Graduated Series of Shocks», Personality and Social Psychology Bulletin 4(19 81).—C. 690-95.

272

E. Fromm, Escape from Freedom, New York: Holt, Rinehart and Winston, 1941.

У США страх перед загрозою національній безпеці з боку терористів, підсилюваний офіційною владою, дозволив багатьом громадянам, Пентагону і державним лідерам прийняти катування в’язнів як допустимі методи здобуття інформації, що може допомогти запобігти майбутнім терористичним атакам. Таке мислення, як я доводитиму в 15 розділі, спричинило насильство з боку військових поліцейських у в’язниці Абу-Ґрейб.

273

Н. С. Kelman, V. L. Hamilton, Crimes of Obedience: Toward a Social Psychology of Authority and Responsibility (New Haven, CT: Yale University Press, 1989).

274

Blass, The Man Who Shocked the World, Appendix C, «The Stability of Obedience Across Timeand Place».

275

C. L. Sheridan, R. G. King, «Obedience to Authority with an Authentic Victim,» Proceedings of the Annual Convention of the American Psychological Association, vol. 7(Part 1), 1972—C. 165-66.

276

M. T. Orne, C. H. Holland. «On the Ecological Validity of Laboratory Deceptions,» International Journal of Psychiatry 6 (1968).—C. 282-93.

277

C. K. Hofling, E. Brotzman. S. Dalrymple, N. Graves, C. M. Pierce, «An Experimental Study in Nurse-Physician Relationships», Journal of Nervous and Mental Disease 143 (1966).—C. 171-80.

278

A.