Читати книгу - "Давня історія України (в трьох томах). Том 2: Скіфо-антична доба"

обсягом накопиченого фактичного матеріалу — насамперед археологічного, який диктував необхідність глибокої та детальної розробки окремих проблем історії населення України у зазначений вище час.

Основною прикметою сучасного етапу у вивченні цієї історії за окремими хронологічними періодами стала помітна спеціалізація фахівців. Головні зусилля спрямовувалися на дослідження вагомих питань історії та культури кіммерійців, скіфів, населення античних держав Північного Причорномор’я та інших етносів.

Нагромадження значного нового матеріалу з археології, нумізматики та епіграфіки, численні наукові праці дають змогу авторському колективу і редколегії цього тому підійти до розгляду історії населення України в І тис. до н. е. — першій половині І тис. н. е. в усіх її аспектах: політичному, соціально-економічному, культурному. Виклад матеріалу побудовано згідно із загальноприйнятими періодизаціями в історії населення України за доби раннього заліза та античності. Звичайно, не всі питання з нашої історії вивчені однаково повно, що теж відбилося на даній праці. Зокрема, одним із складних питань усе ще залишається дослідження взаємовідносин греків і варварів Північного Причорномор’я. Однак автори прагнули об’єктивно висвітлити ці контакти та їхню специфіку впродовж тисячоліття. Розширення географічного ареалу, вивчення археологічних пам’яток, зокрема сільських округ античних міст, накопичення нових матеріалів, комплексне використання джерел уможливлюють дещо ширше висвітлення питань економіки, динаміки торговельних зв’язків місцевого населення з Елладою, елліністичними державами і Римом, численними народностями від Дунаю і Карпат до Кавказу і Уралу.

У книзі викладено найголовніші з існуючих в історіографії кіммеро-, скіфо- і сарматознавства гіпотези, концепції і погляди, матеріали останніх наукових досліджень з історії та культури античних держав Північного Причорномор’я та їх взаємовідносин з оточуючим негрецьким населенням.

Автори тому ставили за мету висвітлити найвагоміші проблеми і події з історії населення України розглядуваного часу, дотримуючись хронологічної послідовності.

* * *

Другий том “Давньої історії України” підготовлено до друку авторським колективом у складі Крижицького С. Д. — передмова до другого тому, глава 4 (архітектура) розділу І частини другої, глави 5, 6, 8 (архітектура) у розділі II частини другої, глава 5 (архітектура) у розділі III частини другої; Мурзіна В. Ю. — передмова до другого тому, глава 1 у розділі І частини першої, глава 1 (від початку скіфської історії до утворення Північнопричорноморської Скіфії) та глава 2 (загальні відомості про етногеографію та населення степової смуги) у розділі II частини першої; Скорого С. А. — глава 2 розділу І частини першої; Черненко Є. В. — глава 1 (скіфо-перська війна та військово-політична історія Великої Скіфії) у розділі II частини першої та глава 2 (крім «Малої Скіфії» в Криму) у розділі III частини першої; Бессонової С. С. — глава 2 (населення лісостепової смуги та Криму), глава 4 у розділі II частини першої; Гаврилюк Н. О. — глава 3 у розділі II частини першої; Симоненко О. В. — глава 1 у розділі III частини першої; Зубаря В. М. — глава 2 («Мала Скіфія» в Криму) у розділі III частини першої, глава 4 у розділі II частини другої, глави 1 та 2 у розділі III частини другої, глави 1, 2, 3 у розділі IV частини другої; Пуздровського О. Є. — глава 2 («Мала Скіфія» в Криму) у розділу III частини першої; Русяєвої А. С. — глави 1, 2, 3, 4 (крім архітектури) у розділі І частини другої, глави 1, 2, 3, 8 (крім архітектури) у розділі II частини другої, глава 5 (крім архітектури і побуту) у розділі III частини другої, глава 6 у розділі IV частини другої; Лейпунська Н. О. — глави 5, 6 розділу II частини другої; Крапивіної В. В. — глави 3, 5 (побут) у розділі III частини другої, глава 4 у розділі IV частини другої; Сон Н. О. — глава 7 у розділі II частини другої, глава 4 у розділі III частини другої, глава 5 у розділі IV частини другої.

Бібліографія складена авторами.

Показчики імен та місцезнаходження археологічних пам’яток уклали Є. Ю. Батуревич, В. І. Назарчук.

Ілюстрації підібрані авторами та А. В. Буйських і Є. Ю. Батуревич.

Авторський колектив і редколегія другого тому висловлюють щиру подяку всім колегам, які взяли участь в обговоренні книги у відділах скіфо-сарматської та античної археології, а також рецензентам і всім тим, хто люб’язно надав допомогу у підготовці цієї праці до друку.

Частина перша

Населення України за доби раннього заліза

Розділ I

Населення України за кіммерійської доби

Глава 1

Кіммерійці

Кіммерійська проблема

Племена кіммерійців населяли Східну Європу, справжнє їхнє ім'я було зафіксовано у різноманітних писемних джерелах. Найраніша згадка про кіммерійців міститься у безсмертній «Одісеї», що розповідає про тривалі мандри правителя Ітаки та його вірних прибічників [Horn., Od., XI, 13-19]:

Врешті дістались ми течій глибоких ріки Океану.

Там розташовані місто й країна людей кіммерійських,

Хмарами й млою вповиті. Ніколи промінням ласкавим

Не осяває їх сонце в блакиті ясній світлодайне,

Чи від землі воно йде у зоряні неба глибини,

Чи повертається знов до землі з неосяжного неба, -

Ніч лиховісна там вічно нещасних людей окриває[1].

Брак конкретної інформації щодо загадкової оселі кіммерійців у цьому барвистому описі далекої для греків північної країни дещо компенсують інші свідчення, передусім Геродотова «Історія». У ній зазначається: «Країна, що заселена зараз скіфами, як кажуть, з прадавна належала кіммерійцям»..., й «зараз ще у Скіфській землі існують кіммерійські укріплення та кіммерійські переправи; є також область під назвою Кіммерія і так званий Кіммерійський Боспор» [Herod., IV, 11-12]. Це мало б означати, що у степовій зоні Північного Причорномор'я і Північного Кавказу ще до появи там скіфських племен жив інший кочовий народ. Проте підтвердити ці скупі дані писемних джерел вагомим археологічним матеріалом тривалий час не щастило.

Одну з перших спроб це зробити здійснив В. О. Городцов[2], зіставивши основні типи речей кіммерійського часу, що були поширені на сусідніх із Північним Причорномор'ям територіях (Західна Європа, Кавказ, Середня та Східна Росія), з північнопричорноморськими типами. В результаті було вирізнено деякі зразки зброї та знарядь праці, які дослідник визначив як кіммерійські. Більшість цих предметів належала до зрубної культури.

Уявлення про зрубну культуру як власне кіммерійську існувало в історіографії тривалий час. Але поступово з'ясовувалося, що зрубна культура відділялась від скіфської значним хронологічним періодом — IX—VІІІ ст. до н. е., протягом якого існувала археологічна культура,