Читати книгу - "Викинь мотлох із життя! Мистецтво прибирання, яке змінить вас назавжди"

свідчать про те, що зараз у них ще менше речей, ніж було після закінчення курсу, і вони придбали нові штори та меблі. Їх оточують лише ті речі, які вони справді люблять.

Чому мій курс змінює людей? Тому що мій підхід не просто технічний прийом. Процес прибирання складається з низки простих дій, у результаті яких речі переміщуються з одного місця в інше. Це означає класти речі на свої місця. Здається, усе настільки просто, що навіть шестирічна дитина могла б це зробити. А втім, більшість людей не можуть впоратися з цим завданням. Невдовзі після прибирання їхній простір знову перетворюється на хаотичний безлад. Причина полягає не у відсутності навичок, а у відсутності розуміння та здатності прибирати ефективно. Інакше кажучи, корінь проблеми у свідомості. Успіх на 90 відсотків залежить від нашого умонастрою. Лише невелика кількість людей володіє природним хистом до організації простору, а для решти, якщо ми не візьмемося за це питання, «ефект зворотної дії» неминучий, незалежно від того, скільки речей вони викинули та як продумано розмістили інші.

Отже, як же досягти цього правильного умонастрою? Вам допоможе лише один спосіб, і, як би парадоксально це не звучало, він полягає в застосуванні правильного методу. Пам’ятайте: метод КонМарі, який описано в цій книжці, не зводиться лише до набору правил, як сортувати, впорядковувати та зберігати речі. Мій метод – це інструкція з досягнення правильного способу мислення, який допоможе вам стати охайною людиною, а також підтримувати порядок.

Звичайно, я не можу стверджувати, що всі мої учні вдосконалили мистецтво прибирання. На жаль, дехто так і не завершив курс із тої чи іншої причини. А деякі учні покинули мої заняття, сподіваючись, що я виконуватиму роботу замість них. Як прихильник і професіонал з організації, можу вас запевнити: як би сильно я не намагалася впорядкувати чийсь простір, яку б ідеальну систему зберігання не застосовувала, я ніколи не зможу навести лад у чиємусь будинку в прямому значенні цього слова. Чому? Тому що розуміння та усвідомлення свого способу життя є набагато важливішими, ніж будь-які вміння в сортуванні, зберіганні чи ще чомусь. Порядок залежить від особистих цінностей, які визначають спосіб життя людини.

Більшість людей мріє жити в охайному та чистому домі. Кожен, хто приводив свій дім до ладу хоча б раз, хоче, щоб порядок залишався завжди. Але багатьом це здається неможливим. Вони випробовують різні підходи, а в результаті все повертається до «норми». Однак я абсолютно переконана, що кожен може тримати свій простір у порядку.

Задля цього потрібно ретельно переглянути свої звички та погляди на прибирання. Може здатися, що це величезна робота, але не хвилюйтеся. Після прочитання моєї книжки ви будете готові та охочі це зробити. Люди часто мені кажуть: «Я неохайна людина від природи. Я не зможу цього зробити» або ж: «У мене немає на це часу». Але неохайність – не спадкове поняття і до браку часу не має жодного стосунку. Вона більше пов’язана з накопиченням помилкових уявлень про прибирання, таких як «краще прибирати по одній кімнаті», «краще потроху прибирати щодня» або ж «зберігання речей має відбуватися за відповідним планом».

У Японії люди вірять, що чистота вдома приносить удачу, але, якщо ваш дім захаращений, ефекту від прибирання буде мало. Те саме стосується й мистецтва фен-шуй. Лише після того, як ви наведете лад у домі, ваші меблі та предмети декору сяятимуть життям.

Коли ви приведете свій дім до порядку, ваше життя кардинально зміниться. Щойно ви відчуєте, як це – жити у справді охайному домі, ви побачите, наскільки яскравішим стало ваше життя. Ви більше ніколи не повернетеся до безладу. Саме це я називаю магією прибирання. А її результат просто дивовижний. Ви не тільки забудете про безлад назавжди, а й розпочнете новий етап вашого життя. Це та магія, секретом якої я хочу поділитися з якомога більшою кількістю людей.

Розділ 1. Чому мені не вдається підтримувати порядок у домі?

Ви не вмітимете прибирати, якщо не будете знати як

Коли я кажу людям, що моя робота – вчити інших прибирати, зазвичай на мене кидають здивовані погляди. «Ви справді заробляєте на цьому гроші?» – перше питання, яке вони мені ставлять. А після нього майже завжди можна почути: «Невже людям потрібні уроки прибирання?»

Так, інструктори та школи пропонують найрізноманітніші курси, починаючи з куховарства та садівництва й закінчуючи йогою та медитацією, але знайти уроки з прибирання не так легко. Існує загальна думка, що вміння прибирати – це природний хист, а не те, чого можна навчитися. Кулінарні здібності та рецепти передаються як сімейні традиції від матері до доньки, однак іще ніхто не чув, щоб хтось передавав сімейні секрети прибирання, навіть у межах однієї родини.

Подумки поверніться у своє дитинство. Я впевнена, більшості з нас добре перепадало за те, що ми не прибирали у своїх кімнатах, але чи багато батьків навчали своїх дітей наводити лад у кімнаті, усвідомлюючи, що це частина виховання? Одне дослідження з цього питання показало, що менш ніж 0,5 відсотка батьків ствердно відповіли на питання: «Чи проходили ви коли-небудь формальну підготовку до прибирання?» Наші батьки вимагали, щоб ми прибирали свої кімнати, але ж їх також ніхто не вчив, як це робити. У цьому питанні ми всі самоуки.

Увага до практики прибирання не приділяється не лише вдома, а й у школі. Курси з домоведення в Японії та в цілому світі вчать дітей, як готувати гамбургери на уроках з кулінарії або як користуватися швейною машинкою, щоб пошити фартух; але, на відміну від кулінарії та шиття, темі прибирання часу майже не приділяється.

Їжа, одяг і дах над головою – основні потреби людини, тому було б логічно думати, що місце, де ми живемо, має таке ж велике значення, як і те, що ми їмо та вдягаємо. Проте в більшості суспільств прибирання як працю, що робить дім придатним для життя, геть ігнорують через помилкове уявлення, що основні навички прибирання людина набуває з досвідом і тому не потребує спеціальної підготовки.

Чи справді люди, які займаються прибиранням уже декілька років, прибирають краще, ніж інші? Ні. Двадцять п’ять відсотків моїх студентів становлять жінки, яким уже за п’ятдесят, і більшість була домогосподарками протягом тридцяти років, тому їх можна вважати ветеранами в цій справі. Але чи прибирають вони краще, ніж двадцятирічні дівчата? Якраз навпаки. Багато з них змарнували стільки років свого життя