Читати книгу - "Армагед-дом"

тиснява. Падали на підлогу й гинули під підборами лазерні кашкети-указки. Живий смолоскип качався по студії, перекидаючи штативи та стільці, налітаючи на монітори, й у кожному моніторі була одна й та сама картинка — людина у полум’ї…

Крізь натовп глядачів прорвалися люди у формі, з вогнегасниками. У танцюючий смолоскип ударили з різних боків тугі піняві струмені.

«Дев’ятого червня…» — востаннє почулося Лідці.

І екран погас. За мить темряву змінив рекламний ролик, а наступної миті мама, намацавши нарешті пульт, вимкнула телевізор.

Якийсь час у кімнаті стояла тиша.

— Оце так, — сказав брат, що стояв, як виявилося, за спинкою Лідчиного крісла.

— Що там таке? — сонно спитала з кухні сестра.

— Ти, Янко, таке пропустила…

— Спати, — сказала мама так, що Тимур затнувся.

Напружений мами# голос ніби порвав у Лідчиній голові натягнуту пружину; Лідка заревіла.

Крізь сльози вона чула, як лаявся тато, як голосила Яна, як умовляла їх усіх мама; Лідці під ніс тицьнули вату, просякнуту рідиною з паскудним запахом, потім дали випити крапель, затим від розпачу надавали ляпасів. М’язи живота боліли від хлипання; дев’яте червня, танець людини в полум’ї, дев’яте червня…

Після цього Лідка довго лежала в ліжку, не відпускаючи маминої руки, і чула, як у сусідній кімнаті батько нахваляється викинути «ящик» у вікно. Потім поволі прийшов сон, глибокий і чорний, без сновидінь…

Пізно вночі родина прокинулася від її крику.

РОЗДІЛ ПЕРШИЙ

Історик Михайло Феоктистович мав дивну манеру читати лекції. Він то промовляв спокійно й виразно, то раптом напружувався, підвищував голос, вигукував різко, ледь не люто. «Ніби йому наступили на хвіст», — казала Лідчина сестра Яна. І Лідка тоді уявляла, що за кафедрою, схований від чужого ока, лежить згорнутий лекторський хвіст — довгий і ребристий, ніби шланг від пилососа. І чиясь нещадна нога в черевику наступає на нього, й тоді Премудрий Фео витріщає очі:

— Правління Тимчасових зборів завершилося в ніч проти третього грудня! Сто двадцять людей було заарештовано і, ймовірно, страчено. У той час масові репресії…

Лідка малювала чоловічків. Одного за одним; від початку лекції їх було вже дев’ять. Їх могло бути більше — та Лідка дуже ретельно вимальовувала деталі, кишеньки на штанях, шнурки на черевиках.

Сьоме жовтня. Сьоме. Середа. До девятого червня, теж середи, лишається рівно вісім місяців.

Вісім. Мороз поза шкірою. Учора ввечері батьки на два голоси бубоніли на кухні, думаючи, що Лідка їх не чує: «Дозволяти дивитися телевізор після десятої години… Навіть у суботу… Неприпустимо! Твій лібералізм… Десята година — у ліжко! Все!»

Останніми днями мама нервується більше, ніж зазвичай. В учорашніх «Вістях» велика стаття. «Пуп землі», суботню забавку, закрили з тріском.

До дзвоника п’ятнадцять хвилин. Чотирнадцять…

Ігор Рисюк, Лідчин сусід по парті, чемно підняв руку:

— Михайле Феоктистовичу, можна питання?

Час від часу Ігореві хотілося бути найрозумнішим; низько схилившись над партою, Лідка розмальовувала своєму чоловічкові піджак.

Учитель насупився:

— Запитання, Ігорю, будуть тоді, коли я попрошу їх ставити… Отже, початок катаклізму збігся в часі з проголошенням імперії. Стихійні лиха призвели до того, що єдина держава розпалася, по суті, на безліч закритих громад… — тут Фео знову напружився, ніби йому наступили на хвіст. — Імперія кінчилася сама собою! То була одна з найпізніших і найтриваліших криз…

— Малювати на уроці негарно, — сказав Ігор Ліді. — Тебе Славко Зарудний шукав.

— Нащо? — механічно спитала Ліда.

Ігор закотив очі:

— Любофф…

— Дурень, — іноді Лідка відчувала до Рисюка справжню відразу.

Він сидів за першою партою зовсім не тому, що був короткозорим. Він любив лізти вчителям у вічі — а Лідка, навпаки, не любила, але вибору в неї не було, бо її недарма прозвали «малою». Вона була наймолодшою й найменшою в класі, у групі, іноді їй здавалося, що вона найменша у світі. «Пізня дитина», «дитя на межі ризику», «остання дитина циклу»… Уже в перший день навчання її запхали за цю першу парту, під ноги довелося підставляти ослінчик, а під зад класти подушку. «Ліда маленька, не кривдіть її». «Ліда молодша за вас, дайте їй спокій»… Відтоді минуло дев’ять років, та мало що змінилось.

— П’ять хвилин до дзвоника, панове ліцеїсти. Що ви хотіли спитати, Ігоре?

Ігор підвівся:

— Михайле Феоктистовичу, а чи можна точно передбачити дату мриги?

Якщо хто й вовтузився в передчутті перерви — одразу затих. Лідка зіщулилась, олівець її смикнувся й наскрізь проштрикнув аркуш зошита.

Фео підвів на Рисюка мудрі вицвілі очі:

— По-перше, не «мриги», Ігоре, а апокаліпсису… По-друге, таких прогнозів не існує. Це шаманство, істерика й містифікація, розраховані на ідіотів. Узяти, наприклад, цей останній скандал із телепередачею. Ви, як інтелігентні молоді люди, не дивитеся, звісно, пришелепуватих шоу… Там сталося самоспалення в прямому ефірі. До участі в передачі допустили юнака з виразними психічними відхиленнями… що й не дивно, бо подібні програми збирають навколо себе дебілів — так гній, перепрошую, приваблює мух… Можете повірити старому — перед кожним апокаліпсисом починається своєрідний психоз. Інтелігенції належить не піддатися. Точне передбачення дати, а тим паче переконання, що цей апокаліпсис буде, мовляв, остаточним й останнім, безпідставні, тому що…

У вікно вдарив камінь. Скло гримнуло осипаючись; у клас увірвався град скалок, осінній вітер, чийсь сміх і тупотіння ніг.

* * *

Учениці молодшої групи

4-Б класу

СОТОВОЇ ЛІДІЇ

твір на тему:

«Куди ховаються люди»

Кінець світу по-науковому називається апока… (закреслено)…сисом. Тоді стаються великі нещастя. Ідуть дощі з вогню. Нічим дихати. Усі люди загинули б, якби не Ворота.

Ніхто не знає, як вони влаштовані. Учені всього світу сушать над цим голову. Дехто каже, що Ворота поставили прибульці — але це анте… (закреслено) антинаукова нісенітниця.

Ворота відчиняються там, де люди можуть знайти їх. Вони відчиняються в кількох місцях. Люди заходять у Ворота й перечікують там страшний час. Усередині Воріт проходить усього тридцять шість годин. Потім вони виходять із Воріт — і починається новий цикл життя.

Той, хто не встигне вчасно дістатися Воріт, обов'язково загине. Тому вони мають заходити у Ворота дуже швидко. Чоловіки повинні пропускати вперед жінок і тих, хто не вміє швидко бігати.

Про те, де відчинилися Ворота, повідомляє служба ЦО. Треба уважно слухати повідомлення по радіо і бігти не до найближчих Воріт, а до тих, на які вкаже служба. Інакше біля Воріт може виникнути тиснява…

ОЦІНКА: чотири з мінусом.

ПРИМІТКИ: учись викладати свої думки. Чому ти весь час повторюєш — «вони»? Добирай інші слова.

ЗАВДАННЯ: випиши в зошиті слово «апокаліпсис» двадцять разів.

* * *

— Дев’ятий «Б»! Не розходьтеся!..