Читати книгу - "Єретик"

class="v">Гладкі та червоні,

Мов бугаї в загороду,

І прелатів лава.

І три папи, і баронство,

І вінчані глави;

Зібралися, мов Іуди

На суд нечестивий

Против Христа. Свари, гомін,

То реве, то виє,

Як та орда у таборі,

Або жиди в школі…

І всім разом заціпило!..

Мов кедр серед поля

Ливанського, у кайданах

Став Гус перед ними!

І окинув нечестивих

Орліми очима.

Затрусились, побіліли,

Мовчки озирали

Мученика. «Чого мене -

Чи на прю позвали?

Чи дивиться на кайдани??»

«Мовчи, чеше смілий…» -

Гадюкою зашипіли,

Звірем заревіли.

«Ти єретик! ти єретик!

Ти сієш розколи!

Усобища розвіваєш,

Святійшої волі

Не приймаєш!..» – «Одно слово!»

«Ти Богом проклятий!

Ти єретик! ти єретик!.. -

Ревіли прелати. -

Ти усобник!..» – «Одно слово».

«Ти всіми проклятий!..»

Подивився Гус на папи

Та й вийшов з палати!..

«Побороли! побороли!..» -

Мов обеленіли.

«Автодафе! автодафе!..» -

Гуртом заревіли.

І цілу ніч бенкетовали

Ченці, барони… всі пили

І, п'яні, Гуса проклинали,

Аж поки дзвони загули,

І світ настав… Ідуть молиться

Ченці за Гуса. З-за гори

Червоне сонце аж горить.

І сонце хоче подивиться,

Що будуть з праведним творить?!

Задзвонили в усі дзвони,

І повели Гуса

На Голгофу у кайданах.

І не стрепенувся…

Перед огнем; став на йому

І молитву діє:

«О Господи милосердий,

Що я заподіяв

Оцим людям? Твоїм людям!

За що мене судять!

За що мене розпинають?

Люди! добрі люди!

Молітеся!.. неповинні -

І з вами те буде!

Молітеся! люті звірі

Прийшли в овніх шкурах

І пазурі розпустили…

Ні гори, ні мури

Не сховають. Розіллється

Червонеє море

Крові! крові з дітей ваших.

О горе! о горе!

Онде вони! в ясних ризах.

Їх лютії очі…

Уже крові…» – «Пали! пали!..»

«Крові! крові хочуть!

Крові вашої!..» І димом

Праведного вкрило.

«Молітеся! молітеся!

Господи, помилуй,

Прости Ти їм, бо не знають!..»

Та й не чути стало!

Мов собаки, коло огню

Кругом ченці стали.

Боялися, щоб не виліз

Гадиною з жару

Та не повис на короні

Або на тіарі.

Погас огонь, дунув вітер

І попіл розвіяв.

І бачили на тіарі

Червоного змія

Прості люде. Пішли ченці

Й Те Dеит співали,

Розійшлися по трапезах

І трапезували

І день і ніч, аж попухли.

Малою сім'єю

Зійшлись чехи, взяли землі

З-під костра і з нею

Пішли в Прагу. Отак Гуса

Ченці осудили,

Запалили… Та Божого

Слова не спалили,

Не вгадали, що вилетить

Орел із-за хмари

Замість гуся і розклює

Високу тіару.

Байдуже їм, розлетілись,

Мов тії ворони,

3 кровавого того свята.

Ченці і барони

Розвернулись у будинках

І гадки не мають -

Бенкетують та інколи

Те Dеит співають.

Все зробили… Постривайте!

Он над головою

Старий Жижка з Таборова

Махнув булавою.

10 октября 1845

с. Марьинское