Читати книгу - "Плетиво (Збірка віршів)"

у голоси найсолодші тих Котрі вже навіть ночами не сняться Котрих вже давно забула Чиї сліди навіть найтепліший пісок І найчистіша вода не тримає.

Юлія Баткіліна:

І найчистіша вода не тримає. Мене – немає. Вогонь горить, доїдає дрова — Бувай здорова. Бувай здорова, і край багаття — Ні слів, ні співу. Бувай здорова, піди в латаття, У річку сиву. І найчистіша вода сховає. Мене – немає. Шукай мене за сто років, років, Без карт і кроків. Знайди мій слід – хай і другий, третій, Знайди мій голос у очереті, Знайди, як землю на тіні крає. Мене – немає.

Марія Микицей:

Мене- немає І це вже вкотре? Чи знову вперше Це я чи хтось на високім порозі коневі гриву розкішну чеше а козакові, що світ за очі, в краї далекі яким прощанням дорогу встелеш і чим засієш? І що зійде і чим зацвіте Щойно треті півні тобі запіють

Юлія Баткіліна:

Щойно треті півні тобі запіють, Щойно втретє зміниться охорона, Залишай ці стіни, лишай це місто, Не бери нічого. Нічого З речей, Ніякого страху, Ні зайвої голки, Ні потрібної голки, Ні друга, ні улюбленця, ні прощання. І навіть спогади будуть зайві, І навіть спогади про сам спогад. А коли в тумані зникають вежі, А коли тобі казана забракне, І сусідської сварки, І нещирих обіймів, І скупого сонця — Що тоді знайдеш?

Марія Микицей:

Що тоді знайдеш? І чим заміниш життя колишнє? Давай не бійся – де твої крила І довгі коси