Читати книгу - "Билиця про казкового звіра"

бувало. Вечір без книги й ранок без пера й паперу! Пан Анатоль тут ні до чого, це він сам дозволив собі розлінуватися.

Юстус розсердився й устав, вирішивши на кару за лінощі позбавити себе останніх хвилин ранкового мління. Щойно він устиг одягтись, як Жером доповів, що метр Фаворі чекає на нього.

Метр Фаворі був модним цирульником. Він нечасто стриг простих людей, залишаючи це учням, а сам працював зі знатними клієнтами, яких обслуговував удома. Крім того, він контрабандно займався медициною: не чекаючи вказівок лікаря, пускав хворим кров, розкривав нариви й навіть насмілювався братись за внутрішні хвороби. Власне кажучи, Ґійом Юстус зобов'язаний був припинити незаконний промисел голільника, але він не вважав, що це аж так необхідно. Рука в того була тверда, і навряд чи він міг накоїти багато лиха. До того ж метр Фаворі прекрасно вмів подати себе. Він був увічливий, нахабно ввічливий, і ось уже третій рік щодня голив Юстуса, жодного разу й не заїкнувшись про плату.

Метр Фаворі чекав на Юстуса в кабінеті. На великому столі були розставлені мідні тазики, парувала чаша з гарячою водою й гострим сталевим блиском кололи очі приготовані бритви. Юстуса завжди потішала пристрасть цирульника розкладати на столі значно більше інструментів, ніж потрібно для роботи. Хоча бритви в метра Фаворі були гарні.

Юстус сів у крісло; Фаворі, щоб не забруднити мереживний комір, накинув йому на груди фартух, блискавично збив у тазику рясну піну, вибрав бритву й приступив до священнодійства. Дотики його були швидкі й легкі, шкіра немов омолоджувалася від гострого доторку бритви. Юстус заплющив очі й поринув у солодкий стан безпорадності, який опановує людей, коли їм водять по горлу смертоносно відточеною бритвою. Голос Фаворі звучав зоддаля, Юстус звично не слухав його. Але тут його вух торкнулося ім'я, яке миттєво примусило насторожитися:

— …пан Анатоль сказав, що жар спаде, і рана почне рубцюватися. Я був зранку в палатах, цікаво, знаєте… І що ж?.. Монґлієр спить, лихоманка відпустила, жодних слідів гангрени. Якщо так буде й далі, то післязавтра Монґлієр знову зможе битися на дуелі. До речі, ніхто з пацієнтів пана Анатоля не вмер цієї ночі, але ж він їх відбирав винятково серед тих, кого наука визнала безнадійними…

— Їх визнав невиліковними я, а не наука, — обірвав перукаря Юстус, — людині ж властиво помилятися. Наука, до речі, теж не володіє безмежною істиною. Інакше вчені були б непотрібні, для лікування достатньо було б цирульників.

— Вам видніше, лікарю, але в колегії нам казали зовсім інше. Дуже вчений лікар Маринус пояснював, що одним із завдань медика є вивчення досконалих праць Галена й Гіппократа і обстеження на їхній основі хворих. Аптекарі мають виконувати дії терапевтичні й наглядати за дотриманням дієти. Цирульники ж зобов'язані займатися manus opera, себто оперуванням, для чого варто мати треновану руку й голову, вільну від надмірної вченості. Такий розподіл станів у лікарському цеху, який прийшов від древніх…

— У часи Гіппократа не було цирульників! — не стримався Юстус, — і Гален, як випливає з його праць, сам препарував своїх котів! Лікар Маринус — дуже вчений осел, за писаннями Фоми й Скотта він не може розгледіти Галена, на якого так сміливо покликається! Якщо навіть повірити, що великий пергамець знав про людину все, то й у цьому випадку за тисячу років тисяча безграмотних переписувачів зіпсувала кожне його слово! До того ж, чимало праць Галена загублені через байдужість скоттистів, а ще більше виявилося підроблених, — додав Юстус, трохи заспокоюючись.

— Пане лікарю! — закричав метр Фаворі, — заклинаю вас усіма святими мучениками: будьте обережні! Я ще не закінчив голити, і ви, підхопившись, могли позбутися щоки, а то й самого життя. Яремна вена…

— Я знаю, де проходить яремна вена, — сказав Юстус.

Фаворі мовчки закінчив гоління й нечутно вийшов. Він добре розумів, коли можна дозволити собі фамільярність, а коли слід негайно зникнути. Юстус же, вдягнувши врочисту лілову мантію, відправився в готель Святої Трійці. Іти було недалеко, до того ж стічні канави на довколишніх вулицях зовсім недавно стараннями самого Юстуса були вимощені камінням, і кожен міг вільно перетнути вулицю, не ризикуючи більше потонути в нечистотах.

Готель Святої Трійці був одразу за міською стіною, на березі річки. Чотири будинки стикалися кутами, утворюючи маленький внутрішній дворик. В одному з будинків були важкі, окуті залізом ворота, завжди зачинені, а напроти воріт у дворі облаштували спуск до води, щоб зручніше було полоскати постільну білизну й промивати полотно, призначене для бинтування ран. Готель Святої Трійці стояв окремо від інших будинків, усі знали, що тут лікарня, і перехожі, марновірно хрестячись, квапливо обминали недобре місце.

Під навісом у дворі лежало всього п'ять тіл: за ніч померло троє хворих, та ще біля міста були знайдені трупи двох бурлак, убитих, імовірно, своєю ж злиденною братією. Юстус сподівався виявити під навісом ще чотирьох, але вчора зранку їх забрав собі пан Анатоль, і, як доповів метр Фаворі, всі вони зосталися живі.

Юстус провів звичний обхід палат. Усе було майже так, як колись, тільки зникли погляди хворих, звернені на нього зі страхом і очікуванням дива. У поголоски довгі ноги, дива тепер чекають від пана Анатоля. Імовірно, вони мають рацію, пан Анатоль справді творить дива.

Спочатку Юстус не хотів сам оглядати вирваних у смерті хворих, але пана Анатоля все ще не було, і Юстус, відмахнувшись від згадки про станові звичаї, які він і так частенько порушує, пішов в окрему палату.

Цирульник мав рацію: четверо відібраних паном Анатолем хворих не лише не наблизилися до Стигійських драговин, а й виразно почали одужувати. Монґлієр — бретер і, як подейкували, найманий убивця, що недавно одержав