Читати книгу - "Томек у країні кенгуру"

географію, іноземну мову, тож набуті знання мали стати неабиякою підмогою для юного звіролова. Не бракувало хлопцеві й сміливості, відваги.

Однак Смуга й боцман Новицький, такі ж вигнанці з Польщі, як і Томеків батько, добре розуміли делікатне становище хлопця: він міг наочно проявити свої знання, але незугарний був прикласти їх до багатьох практичних справ. Тим-то віддані друзі Вільмовського-старшого ще під час плавби по морю заходилися ненав’язливо готувати Томека до нелегкої, небезпечної експедиції в Австралії, долання екстремальних умов життя ловців, до всіляких несподіванок. Вони навчали його багатьох необхідних для звіролова речей: влучно стріляти з рушниці й револьвера, орудувати й захищатися ножем, орієнтуватися за небесними світилами тощо. Тямущий і кмітливий від природи, Томек не тільки швидко опановує нову для нього науку, а й ще на кораблі здійснює свій перший подвиг — застрелює тигра, який вирвався з клітки й, напавши на Смугу, мало не розшматував його.

На Австралійський континент юний Томек ступив уже з певними навичками, з авторитетом відважного приборкувача тигра, а невдовзі ще й виявив своє, не за віком, зріле уміння контактувати з аборигенами, які взагалі насторожено, часом навіть вороже ставились до білих мисливців. Його щирість у дружбі, бажання допомогти кожному, хто цього потребує, починають визнавати всі, хто зустрічається хлопчині на життєвій дорозі.

Мужність під час ловів диких тварин, самовідданість і зважений ризик у пошуках дівчинки Саллі Аллан, що заблудилася в лісі, витримка і хоробрість у сутичці з розбійниками та золотошукачами — таким Томек постає зримо перед читачем и сторінок повісті. Його безкорисливість і шляхетність у взаєминах з іншими, — членами експедиції, аборигенами га золотошукачами, — викликає в душі кожного з них почуття ніжної вдячності турботливому хлопчині. Так, чарівна Саллі дарує своєму рятівникові улюбленого собаку Динго, а старий золотошукач за порядність і людяність юного героя обдаровує його великим самородком золота, який зможе забезпечити Вільмовському-старшому спорядження чергової експедиції до Африки.

Отже, далі — Африка. Повість про Томекові подорожі по Чорному континенту автор насичує надзвичайно багатим пізнавальним матеріалом з флори і фауни, історії, народонаселення, звичаїв та побуту різних племен. А небезпечні лови горили, лева, леопарда, зіткнення з носорогом, крокодилом чи роздратованими слонами письменник вдало пов’язує з мимовільними сутичками своїх героїв, непримиренних до будь-якої дискримінації людини, з хижими работоргівцями.

Для юного Томека й досвідченого звіролова Смуги експедиція до Африки мало не закінчилася трагічно: після нападу носорога Томек завис над проваллям, а Смуга ледве одужав від ран, яких йому завдав бандит отруєним стилетом…

У наступній повісті ми бачимо Томека вже в Північній Америці. Там він зустрічається з Саллі, яка приїхала на канікули до свого дядька-шерифа. Згодом Саллі, Томек і боцман Новицький, котрий супроводжує хлопця, мимохіть потрапляють у вир боротьби, що її ведуть мужні й горді червоношкірі індіяни з білими колонізаторами. Герої повісті, особливо Томек, розуміють тяжке становище поки що нескорених індіян і щиро сприяють їм у боротьбі за людські права. За це вдячні індіяни називають Томека своїм білим братом, допомагають урятуватися Саллі, коли її викрадають вороги, а донька вождя Чорна Блискавка, ризикуючи власним життям, рятує в нерівному бою боцмана Новицького…

Дві повісті присвячено змалюванню експедиції Вільмовського-старшого, що вирушила до країн Азії. Бувалі звіролови вражені чарівною природою, своєрідними звичаями народів Індії, а також суворим і непривітним Паміром, тибетськими різноманітними представниками флори й фауни, таємничою Сніговою людиною. Долаючи численні труднощі й небезпеки, експедиція поспішає на допомогу смертельно хворому братові Смуги…

Згодом звіролови вирушають в експедицію на Далекий Схід Росії; звідти, рухаючись на захід, опиняються в Сибіру, де за антицарські виступи під час революції 1905 року відбуває каторгу гімназист Збишек Карський, який доводиться двоюрідним братом Томекові. За допомогою простих сибіряків звіроловам вдається викрасти Збишека і щасливо перейти кордон Росії.

… Швидко спливає час, одна за одною з-під пера Альфреда Шклярського виходять книжки, герої його зріють фізично й духовно, загартовуються, набувають життєвого й професійного досвіду. В останніх повістях ми вже бачимо Томека Вільмовського членом Королівського Географічного Товариства в Лондоні, разом з батьком, хоробрими звіроловами Смугою, боцманом Новицьким, Збишеком Карським і своєю нареченою Саллі він продовжує сповнені небезпек і пригод подорожі — ще раз по Австралії, потім по Новій Гвінеї, Південній Америці, збираючи цікавий матеріал для своєї наукової праці…

Як і старші звіролови та його друзі-ровесники, Томек жадібно пізнає незнаний йому світ екзотичної флори і фауни, знайомиться з історією, життям, побутом і звичаями багатьох народів і племен. Завдяки своїй врівноваженій поведінці та розсудливому ставленню до аборигенів і простих людей, жителів країн, де йому довелося побувати, він здобув собі серед них авторитет гуманної, сердечної, доброзичливої, щирої й шляхетної людини. Як і його старші й молодші побратими, Томек хоробро, послідовно, а іноді навіть відчайдушно захищає скривджених колонізаторами жителів багатьох поневолених країн, всією душею протестує проти нищення збайдужілими ловцями-мисливцями унікальних видів живої природи, чимало з яких уже занесено до Червоної книги.

Всі десять томів згаданих повістей Альфреда Шклярського гідно поповнюють «світову бібліотеку» подорожньо-пригодницьких творів. Ознайомившись бодай з однією із них, — а кожна має викінчений сюжет і пов’язана з іншими лише образом Томека та його друзів, — уважний читач мимохіть помітить, що герої в багатьох випадках потрапляють до тих далеких країн, опиняються на тих звивистих стежках в непролазних хащах, переправляються через ті озера й бурхливі річки з грізними порогами й водоспадами, де за сотню років перед цим діяли герої славнозвісних творів Жуля Верна, Фенімора Купера, Густава Емара, Майна Ріда чи Луї Буссенара. А за своїм юним віком, жагучою допитливістю і прагненням познайомитися з незвіданими землями, їх корінними мешканцями, захистити їх від ворогів та стихійних лих, герої повістей Альфреда Шклярського нагадують таких же хлопчаків і дівчат із творів наших майстрів подорожньо-пригодницького жанру Миколи Трублаїні, Леоніда Тендюка.

Отож кожному підлітку, що з дитинства мріє про далекі захоплюючі подорожі, навряд чи вдасться утриматись, аби не відгукнутись на порив заманливого вітру мандрів і при першій-ліпшій нагоді полинути у світ романтичних пригод. Вони захочуть помандрувати бодай в уяві на далекі материки й континенти і порівняти, що ж змінилося там за останній час і якщо змінилося, то як — на краще чи на гірше?..

Повісті Альфреда Шклярського дадуть багатьом із них відповідь на поставлені запитання, задовольнять