Читати книгу - "Біль моря"

і з курсу ми не збивалися, цей острів був дещо дивним і міг стати проривом у науці. Уяви: знайти острів, бути першою людиною, що ступила на ці землі. Як я вже казав, хід ми збавили, а до острова причалили надто швидко… Склалося враження, наче він сам рухався нам назустріч, – і знову в розмові Білла пауза, а в його очах – страх.

Але він продовжує:

– Біля цього острова ми вирішили зостатися, допоки туман не розсіється. Це й було нашою помилкою. На караулі лишилося два хлопці, що їх називали Джой і Рой, два брати, схожі як дві краплі води. Я від втоми швидко заснув. А далі все як у тумані: прокинувся від крику, побачив метушню навкруги, і Карл… Він хотів пояснити мені, але від страху я нічого не зрозумів. Через декілька хвилин розум прояснився, і я зрозумів, що крик доносився з острова. Туман розсіявся і ми побачили, що той острів за розміром не такий вже й великий – одна скеля і декілька дерев. Капітан запитав, хто піде й перевірить острів. Добровольцем визвався твій батько. Майже шість годин його не було… Ми відправилися на пошуки… Увесь острів обійшли за дві години і не знайшли його… Ми вирубали всі дерева й кущі, щоб знайти товариша, але марно… Його ніде не було… Після зникнення Карла багато хто пішов із судна, я – у тому числі.

Білл замовк. Я втратив здатність розмовляти, в мене був шок… Як вони могли відпустити його одного? Чому вони його не знайшли? І головне – як він зник? На всі ці питання я хочу почути відповідь, знайти відповідь, а для цього мені потрібно в море… В море… Я на довгі 13 років втратив батька, й не віриться, що на березі знайду відповідь. Але я готовий спробувати.

– Білле, відведи мене до «Перлини».

– Ти схожий на свого батька… Імпульсивний, готовий вхопитися за єдину зачіпку. Це згубить тебе…

– Білле, відведи мене до «Перлини», ти мене чуєш?

В очах Біла був туман, мені здалося що тілом він тут, а думками – вже далеко.

– Марку, я вже старий, але знаючи твого батька і розуміючи, що ти такий як він, я знаю, що побачивши вітрильник, ти захочеш ризикнути… Захочеш знайти острів і батька. Я не зможу піти з тобою у море, я старий, пішовши під вітрилом, я вже не повернусь, загину в морі.

Я розумів, що слова моряка були чистою правдою.

– Білле, ти мене зрозумій, це – шанс, це – можливість… 13 років я не знав нічого. В мене було безліч думок, я ледь не змирився з тим, що його більше не побачу.