Читати книгу - "Як відірватися перед весіллям, Аліна Амор"

Я мимоволі втиснулася в балюстраду бо відступати було нікуди, по спині поповз холодок, і я сказала перше, що спало на думку:

- Двері ви замкнули не дуже майстерно, раз я так легко їх відчинила.

Чоловік шумно втягнув повітря, а під його шкірою заходили жовна.

- А у вашу пусту голову не прийшла думка, що раз двері зачинили і тим більше магією - їх не треба відчиняти? – оманливо спокійним голосом спитав він, хоча в очах його й далі палахкотіла злість.

Запинаючись від напруги та страху, я замотала головою:

- Н-н-ні…

І зробила судомний вдих.

- Чому мене це не дивує? - він окинув зневажливим поглядом усю мою фігуру, прозоро натякаючи на невисоку оцінку мого розуму.

Після чого глибоко вдихнув, видихнув, схрестив руки на грудях і трохи заспокоївшись, промовив:

- Пропоную вам забратися звідси, поки я добрий, - та вказав поглядом у бік дверей.

Я нервово кивнула, повернула голову праворуч і побачила в коридорі Антуана, який так невдало саме в цей час стояв в коридорі та озирнувся на всі боки в пошуку мене. Схоже, на балкон був накинутий полог безмовності, оскільки інакше він точно нас почув би, а якби не дзеркальне скло вікон – ще й побачив. Я розгубилася та недовго думаючи, обернулася до мого співрозмовника і сказала:

- Так, звичайно, я піду. Але якщо ви не проти, ще кілька хвилин тут побуду…

У чоловіка помітно сіпнулося ліве око, і він сердито процідив крізь стистунті мало не до скрежету, зуби:

- Забирайтесь, не то я…

Я не чекала продовження погроз, оскільки помітила, що Антуан уже покинув коридор, і різко смикнула ручку дверей, але не змогла відчинити їх. Нервово смикнула ще кілька разів, тепер уже значно сильніше, але двері не піддавались, схоже знову спрацювала магія, накладена цим ненормальним, та знову закрила замок. Я обернулася до незнайомця щоб попросити про допомогу, і тут Селена вийшла із-за хмар та її ясне сріблясте світло химерно заблищало на сережці безмовної коханки.

І я впізнала її.

Неможливо було обманутись.

Я бачила ці сережки сьогодні на Крістіні, дружині герцога Мілоського, мого двоюрідного дядька. Сапфірові, напрочуд майстерної роботи, у вигляді грон винограду. Та одразу впізнала стрункий силует герцогині і її атласне плаття насиченого блакитного кольору. Ситуація здавалася все більш немислимою та неможливою. Я настільки здивувалася та була ошелешена відкриттям, що ледве змогла видавити з себе:

- Крістіна?.. – прошепотіла я. - А як же ваш чоловік?..

Очі її коханця налилися злістю, кадик тріпнувся і він прогарчав наче дикий звір:

- Геть звідси!

На мене ринув потік чистої, незамутненої люті… Я шарахнулася ніби від ляпаса. Якби не була на другому поверсі і не побоялася зламати ноги, то перестрибнула б через перила балкона прямо у трояндові кущі.

Ось тепер я злякалася по-справжньому, мені здалося, що він розірве мене на шматки. Тому швидко направила до замкової щілини потік магії, але від страху не розрахувала силу.

У десятки разів...

Двері з оглушливим тріском вилетіли в коридор, розсипаючись на тріски. Звук зичною луною пройшовся по всьому палацу.

Я миттєво зрозуміла, що накоїла, і не гаючи ні секунди, вискочила слідом за дверима, що вилетіли, та з усіх ніг побігла коридором у протилежний бік від бальної зали.

 

__________________

*Селена - супутник у світі Мірадейї, як наш місяць, але разів у десять більший та фіолетового кольору.

Геліос у цьому світі теж відрізняється від нашого сонця - в два рази більше за розміром і має слабкий рожевий відтінок (як і його світло).

 

Події цього роману відбуваються за 3 роки до подій, описаних в "Легковажній нареченій".