Читати книгу - "Я тебе до нього відпущу, Ема Ноель"

Мовчу, дивлячись на неї спідлоба. Можливо, і справді варто спробувати? Що як він не такий уже й поганий, якщо погодився допомогти? 

— От і правильно, — киває мама, сприйнявши моє мовчання по-своєму. — І зав’язуй зі своїми покатеньками. Ти дівчинка й маєш одягатися й поводитися відповідно, а не розсікати вулиці на мотоциклі. І жодних вечірок.

Зрозуміло, що розмова закінчена. Нічого я від неї не доб’юся. Але й бути цяця-дівчинкою я не збираюся. Якщо цей Костянтин хоче, щоб я стала його дружиною, доведеться прийняти мене такою, якою я є. Прикидатися я не збираюся.

І на вечірку я в будь-якому випадку піду.

Замислившись, поспішаючи забратися геть з душного приміщення, на виході з будівлі практично влітаю в якогось чоловіка, а здійнявши погляд, розумію, що доля з мене, певне, вирішила пожартувати. Бо в мене перехоплює подих, я стою й витріщаюся на нього, не в змозі відвести погляд.

Ну не буває ж кохання з першого погляду, правда?

Але з моїм везінням…