Читати книгу - "Мама для дракончика, Ліра Куміра"

- Я здогадалася, тому й чекаю, коли ж ти зі мною поділишся, - знизала плечима, не поспішаючи озвучувати свої ідеї.

- Ліно, я виходжу заміж... - театральна пауза, я б навіть сказала антракт, бо Ніка чекала моєї захопленої реакції, а в мене, як на те, в голові були самі тільки нецензурні вирази.

Ні, ви не подумайте, я, звісно, радію за свою сестру, ба більше, я бажаю своїй рідненькій справжнісінького щастя... Але її новина - це ж не те саме, що я нафантазувала собі всього хвилину тому. Добре, якщо це був би хлопець, тут я її зрозуміла б, адже про таке навряд чи повідомляють у перший же день знайомства з чоловіком, але заміжжя... До цього йдуть явно більше тижня.

- Може ти хоча б що-небудь мені відповіси? - Ніка нервувала, це було видно по стиснутих губах і по очах, що бігали по моєму обличчю, а я настільки зависла, що навіть не знайшлася що сказати.

- Вітаю, - прозвучало якось не надто щиро, і я врізала собі уявного запотиличника. - Вибач, я просто трохи шокована. Золотце моє, я дуже рада за тебе, але це так несподівано... А хто він? Сподіваюся, гідний чоловік... - я осіклася, помітивши, як потемнів погляд моєї сестри.

- Ілля найчудовіший чоловік на Землі. Він добрий, чесний і уважний, - поки Ніка перераховувала всі чесноти свого обранця, я подумки перебирала всіх знайомих із таким ім'ям, а потім мені раптом на думку спало те, що в неї начальник Ілля Петрович, здається.

- Невже це Лавріненко? - видихнула недовірливо, і отримала підтверджувальний кивок. - Очманіти! - так-так, я пам'ятала, як ще рік тому наша трудоголік скаржилася, нібито її шеф холодний і надто вимогливий, тоді що ж змінилося за цей час? Але поставила я зовсім інше запитання:

- І коли святкування? Ви переїдете жити до нього? - чи боялася я залишитися одна? Так, для мене це було занадто несподівано.

- Через тиждень, одразу ж, як ми повернемося з подорожі. Просто Ілля готує якийсь сюрприз... І так, ми з Олею переїдемо в його будинок. Але не переживай, ми будемо до тебе навідуватися, та й ти зможеш приїжджати до нас хоч щодня. А ще Ілля обіцяв допомогти тобі з роботою, - засяяла моя сестра, а я з сумнівом подивилася на мою найріднішу людину в цьому світі. Потрібно хоча б зробити вигляд, що я справді щаслива, а зі своїми внутрішніми протиріччями розберуся потім...

- Чудово! - здається, перебір, бо Ніка похитала головою, але все ж таки не стала коментувати, лише поправила мою ковдру, міцно обійнявши, і піднялася з ліжка, прямуючи до дверей:

- Ти поки перетрави інформацію, але довго не засиджуйся, нам рано вставати, - я ствердно кивнула у відповідь. - Я розумію, що все надто несподівано, але ж чудеса так і трапляються - коли ти їх просто не чекаєш!

- На добраніч, - посміхнулася сестричці, і та пішла, зачинивши за собою двері.

* * *
А на ранок я ледь розплющила очі, намагаючись зрозуміти, що ж від мене хоче моя племінниця, яка активно жестикулювала:

- Ліна! Вставай вже! Час збігає, - вже не знаю від кого вона цього навчилася, але звучало надто схоже на мою сестру.

А далі події понеслися зі швидкістю світла: ми встигли оббігти ледь не пів міста, скупили купу вбрання не тільки для дівчат, а й для мене, а всі мої відмови і відмовляння просто не сприймалися войовничо налаштованою Нікою.

Весь час покупок і зборів я провела в якійсь прострації, просто киваючи і відповідаючи невпопад на всі запитання Олі, а коли вже прокинулася немов би від сну, то ми стояли біля стійки реєстрації в аеропорту.

- Ваші документи, - простягнула паспорт, і тільки зараз усвідомила, що моя мрія починає здійснюватися. То чого я поводжуся, ніби мене відправляють на каторгу, псую настрій не тільки собі, а й своїм дівчатам?

Я різко струснула головою, чим трохи здивувала працівницю аеропорту, але потім я щиро посміхнулася жінці, і та простягнула мені мій посадковий талон, явно запідозривши в мені неврівноважену людину. Ну й нехай, я все одно бачу її вперше і востаннє. Адже головне не це!

Іспанія. Ми їдемо в Іспанію! Море, пляж і загадкові драконячі печери. Чи це не щастя? Я схопила за руку Вероніку, підняла усміхнену племінницю, і сяюча попрямувала туди, де вже нас зустрічали бортпровідниці.

Ще зовсім трохи, і наш літак злетить у небо, наближаючи мене до здійснення мрії. І я впевнена, що після подорожі моє життя зміниться в кращий бік, головне тільки вірити в себе і своє майбутнє!