Читати книгу - "Її омана, Софія Вітерець"

Розділ 2

З кожним днем та кожною поїздкою на автобусі, ми немов зближалися. Кілька речень розмови, не більше, але цього спершу вистачало обом. Ми могли просто всю дорогу дивитися одне на одного й вкотре вивчати найдрібніші риси обличь. І з кожним разом мені було все важче вгамувати своє серденько, що вистукувало, наче скажене, в його присутності. А коли ще він схилявся, аби обійняти на прощання, то й взагалі…

Незабаром я почала зустрічати Ніла й у стінах університету Біркбека. Не одразу збагнула, що й до чого, але те, що він намагався показати – дивувало. Студент першого курсу, який виглядає так, ніби вже завершив всі можливі ступені навчання? Юрист, за якого навіть зі своєю незакінченою економічною освітою знала більше? Постійно з одним і тим же новеньким підручником з права під рукою?

Так, спершу я повірила, але в його енергетиці було щось не те. Та й коли усвідомила, що він не знав жодного викладача чи студента з університету та банального розташування аудиторій, почала щось підозрювати. Спершу не хотіла запитувати, бо думала, що розповість сам, а потім врешті не витримала.

– Може годі ламати комедію? – промовила, коли він знову прийшов до мене після пар.

– Про що це ти? – здивовано розвів він руками, а на його обличчі немов читалася насмішка.

– Розповідай, хто ти насправді.

– А ти ніби не знаєш, Лорейн? – цікаво, про що це він? Його типу освіту чи те, що він ховає?

– Невже думаєш, що якби з’ясувала, хто ти насправді, то запитувала б ось так прямо? – зміряла Ніла впевненим поглядом, вперше не ніяковіючи від думки, що розглядаю його.

– Ну не знаю. Не часто люди зустрічають своїх кумирів, – підморгнув він, з якимось очікуванням поглядаючи на мене.

– Про що це ти? Я тебе ні разу в житті до університету й не бачила.

– Серйозно? Запрошуєш до себе на виставу й навіть не знаєш, як виглядає ця особа? – хмикнув Ніл.

– Сержо Латк? – все ще не вірячи, промовила я. А він і справді дуже схожий на зображення мого улюбленого автора, зображеного на корінцях його книг… Настільки не чекала побачити перед собою кумира, що навіть не припускала, хто переді мною знаходиться.

– А ти розумна, – посміхнувся він. – Тільки давай для тебе це буде, як і раніше, Ніл Пітерс. Мені щось останнім часом все менше подобається моє псевдо.

– Чому ж тоді вдавав із себе студента? – перескочила до того, що чомусь дуже сильно почало турбувати.

– Все просто – щоб бути поруч з тобою. Не достатньо? – я лиш похитала головою. Наші стосунки складно було назвати стосунками як такими. Тому що-що, а вони були не гідні трати такої кількості часу з боку настільки крутого письменника. – Ну…це ми виправимо, але як тобі нова причина – для книги. Потрібно описати студентські роки мого героя, а я, скажімо так, пропустив цей етап у своєму житті.

 – А як же просто запитати? Поговорити з людьми, що десь навчаються? – здавалося б, очевидні речі, а він вже хитав головою так, ніби я геть ні в чому не тямлю.

– Справжні митці працюють не так. Ми маємо відчути цю атмосферу на власній шкурі. А що може бути краще за перерву після довгих занять, довгі поїздки на автобусі додому та…

– Отже, ти їздиш на автобусі не через…– замнулася, бо таке припущення здавалося диким, не те щоб навіть неможливим.

– Тебе? Не зовсім. Мені подобається твоя компанія. Мовчанка поруч з тобою здається такою безцінною… Особливо після довгих галасливих автограф-сесій. Але знаєш, мене надихнула твоя вистава, – злегка посміхнувся, копіюючи одного з акторів наприкінці неї.

– Справді? – аж не вірилося, що почула таку високу похвалу з його вуст.

– Чому ні? Вона має свій неповторний сценарій, – впевнено відповів Ніл.

– А якщо я скажу, що в мене є книга, на основі якої цей сценарій був написаний? – з якоюсь надією поглянула прямісінько в його зеленкаві очі.

– Тоді я не зможу втриматися від того, аби попросити в тебе її почитати, – посміхнувся Ніл.

– В такому разі завтра я прихоплю її з собою, – не стримувала власного щастя, бо переді мною був відомий письменник і його дійсно цікавила не чиясь інша, а саме моя творчість.

А даремно…

 

Нумо зазирнімо, що ж там в розділах від Анні Ксандр... Вже здогадуєтесь, що їх поєднує окрім назв й виходу оновлень о 12:00 щодня?)

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍