Читати книгу - "Оновлені почуття, Ірина Айві"

109
0

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 3 ... 53
Перейти на сторінку:

Вийшовши з готелю  зупинився на сходах. Потрібно перевести подих і трохи заспокоїтися, бо до такого повороту подій я просто не був готовим. Розмова з татом наче злива серед сонячного та погожого дня. Було вельми неочікувано. 

Шкода, що у кишені немає жодної цигарки, зараз мені так сильно хочеться закурити, що аж зуби скреготять.

-- Дане, все добре? Виглядаєш сам не свій, -- підійшов до мене мій водій.

-- Не зараз, Олексію! Просто зачекай мене в   автомобілі. Гаразд!? -- буркнув різко, не бажаючи вести пусті розмови.

-- Як скажеш. 

Кілька хвилин я збираю сили, щоб відновити дихання. От мама! Тихоня-інтриганка інакше не скажеш.  Від неї я такого не очікував. Від вмовлянь вона одразу вирішила перейти в атаку приєднавши важку артилерію. Ну нічого! Я міцний горішок. Простими погрозами мене не злякати. 

-- Поїхали до клубу, -- кажу коротко, бо на довгі розмови просто немає сил. Слова тата викрутили мене наче центрифуга, і зараз я схожий на зім'яту  сорочку. 

-- Дане, якщо знадобиться моя допомога ... ти знаєш, що можеш розраховувати на мене. 

-- Я знаю! Та сьогодні я зійшов з рейок, тому просто змінюю курс. Залишиш мене біля клубу, а сам можеш їхати додому.

-- Як хочеш, але якщо раптом щось, ... дзвони. 

-- Ок! 

 

Гучно! Весело! Дивовижно!

У темряві ночі в клубі гриміла весела та запальна музика. Ціла купа щасливих людей снувала сюди туди. Схоже у  всіх гарний настрій окрім мене. Ні! Я не можу з'явитися у клубі з таким жахливим настроєм. Доведеться прогулятися пляжем й заспокоїти нерви.  

Віддалившись від клубу я побачив силует, який скоріш за все належав чоловікові. Він сидів на краю рятувального човна, спрямувавши погляд на темне небо. Здається не одному мені потрібен спокій. Та коли я помітив, що до чоловіка біжить дівчина у червоній сукні, зрозумів, що це просто романтичне побачення. Мої очі прилипли до осиної талії і волосся, яке жадібно розвіював вітер. Красива наче морська фея.  Червона сукня незнайомки неслухняно плуталася між ногами, але та не зважала й продовжувала бігти до свого чоловіка. 

Сам не знаю чому, але я став спостерігати за цими двома, а потім притулившись до дерева ще й прислухатися до їхньої розмови. 

Спершу пара обійнялася, а потім почала жадібно цілуватися. Дівчина підставляла шию для поцілунків, нахиливши назад голову. Саме в цей момент у її волоссі заплуталося сяйво місяця. Я не можу розгледіти обличчя незнайомки, але чомусь відчуваю, що вона дуже красива. 

-- Я ледь дочекався цього моменту, -- перебиваючи  дзвінкий сміх  дівчини говорить її коханець. 

-- Ти знаєш, що у нас не прості стосунки. Нам обом потрібно бути дуже обережними. Нас можуть побачити. 

-- Знаю, мила! Та зараз єдине чого я хочу це відтрахати тебе на цьому човні так, щоб аж іскри з очей сипалися.

-- Фу, ... як грубо, -- кривиться дівчина, повиснувши на грудях свого коханця. 

-- Я знаю, що й ти цього хочеш, а інакше ти б сюди потайки не прибігла. Надто ризикуєш. 

-- Ти правий, -- захіхікала дівчина, знімаючи з себе сукню. -- Візьми мене. Я так хочу відчути силу справжнього чоловіка.

Я наче підліток спостерігав за тим, як незнайомка підставляє своє тіло для поцілунків та пестощів. Стогне від задоволення,  купаючись у місячному сяйві. Коханці єднаються тілами. Голосні схлипування та голодне гарчання розрізають вечірню тишу, приглушуючи плескіт прибою. 

-- Коли ми зможемо знову побачитися? Я вже сумую за тобою. 

-- Я не знаю. Ти знаєш, що Захар дуже ревнивий та підозрілий чоловік. З кожним днем брехати йому стає все важче й важче. Іноді мені здається,  що він здогадується, що я йому зраджую. 

-- Потерпи ще трохи. Скоро одна справа має вигоріти і тоді тобі більше не треба буде  стогнати під цим кнуром.

-- У тебе є з собою  заспокійливе? Дай мені кілька таблеток, -- просила дівчина.

-- Для тебе хоч зірку з неба, -- регоче чоловік й лізе до кишені штанів, які мішком лежать на піску. 

-- Підступний негідник. Тепер я без них не можу обійтися. Я стала залежною від вас обох. 

-- Тримай! І памятай, що я кохаю тебе.

-- Я теж тебе кохаю, -- дівчина поспіхом натягує на себе сукню й руками розчісує волосся. 

Здається вона так маскує сліди близькості з цим чоловіком. Судячи з того, що мені вдалося почути вона його таємна коханка. 

-- До зустрічі.

-- Па-па, мій котику.

Коханці поспіхом прощаються й силует дівчини віддаляється від човна. Здається вона йде до клубу. Нічне рандеву добігло кінця.

Пора й мені туди навідатися. 

Капець! Вечір повний сюрпризів. Щойно я став свідком зради. Уявлення не маю хто ця дівчина, але навіть не знаючи її сміливо можу сказати, що вона хвойда. Не знаю кого саме вона щойно зрадила, чоловіка чи бойфренда, але суть одна. Всі вони суки без моралі та принципів. Їхня ціна -- задоволення, гроші та подарунки, а кохання вигадали сопливі дурники для романтичних книг, бо навіть у їхньому житті його немає. Такі як ця дівка вміло користуються вигаданим почуттям, вдало імітують його лише заради власної користі. 

 Кохання не існує, тому не варто себе обтяжувати думками про те чого немає в цьому світі.                

 

 

 

1 2 3 ... 53
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Оновлені почуття, Ірина Айві», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Оновлені почуття, Ірина Айві"