Читати книгу - "Чорнобиль. Історія ядерної катастрофи, Сергій Миколайович Поганий"

Ця книга — історична робота, фактично перша всеосяжна історія чорнобильської катастрофи: від моменту вибуху ядерного реактора і до закриття станції у грудні 2000 року і завершення будівництва влітку 2019-го нового саркофага над зруйнованим реактором. На початку дослідження мені дуже допомогло розсекречення раніше заборонених документів, які стосуються аварії на ЧАЕС. Деякі державні архіви розчахнули свої двері ширше, ніж зазвичай, полегшивши роботу з документами, виданими КПРС і державними установами на Момент і після катастрофи. Окрім того, архівний переворот, що відкрив безпрецедентний доступ до секретних архівів КДБ, спричинили Майдан і Революція гідності 2014 року в Україні.

Я пишу цю книгу і як історик, і як сучасник згаданих подій — на момент вибуху я жив за «залізною завісою» в 500 кілометрах від сумнозвісного реактора. Водночас ані моя сім’я, ані я безпосередньо від чорнобильського випробування не постраждали. Хоча кілька років потому лікарі в Канаді, куди я відправився як запрошений професор, сказали, що моя щитоподібна залоза запалилася — можлива ознака радіаційного ураження. На щастя, з дружиною і дітьми все було добре. Радіація діє непередбачуваними шляхами: так, одного з моїх університетських товаришів через кілька днів після аварії направили в Чорнобиль як міліціонера, — він проводив у госпіталі щонайменше місяць кожного року; інший університетський колега, який протягом певного часу перебував неподалік від станції після її вибуху, почувається зовні добре — зараз він викладає історію СРСР у США. Розмови з ними та з іншими учасниками подій і переосмислення власних спогадів — ось те, що допомогло мені відтворити думки і мотивацію людей, які пожертували своїм здоров’ям або навіть своїм життям заради ліквідації наслідків вибуху на Чорнобильській атомній електростанції.

Щодалі хвилі історії відносять нас від катастрофи на ЧАЕС, то більше остання здається свого роду міфом і складніше стає усвідомити її першопричину і наслідки. Розглядаючи аварію в історичному контексті, я роблю спробу деміфологізувати історію найбільшої ядерної катастрофи в історії людства. Використання мною нових доступних архівних матеріалів і нещодавно опублікованих державних документів, а також інтерв’ю з очевидцями та роботи інших авторів (наприклад, Світлани Алексієвич і Юрія Щербака) дозволили мені визначити довгострокову перспективу наслідків катастрофи, її політичного, соціального та культурного впливу. Презентуючи багатовекторний погляд на події 1986 року, я переміщуюся від пульта управління четвертого реактора в покинуті села зони відчуження і кабінети можновладців у Києві, Москві та Вашингтоні. Зі свого боку, аналіз чорнобильської аварії в контексті світової історії дає змогу засвоїти уроки глобального значення.

Чорнобиль в історичному зрізі — це історія техногенної катастрофи, яка посприяла краху не лише радянської ядерної енергетики, а й радянської системи загалом. Аварія ознаменувала початок кінця Радянського Союзу: фактично через якісь п’ять років світова наддержава впала, приречена, по-перше, крахом, якого зазнала корумпована комуністична ідеологія, і, по-друге, протиріччям в управлінській та економічній сферах радянської системи.

Вибух на Чорнобильській атомній електростанції поставив під сумнів і драматично змінив радянську систему. Витоки політики гласності (або відкритості), яка надала ЗМІ та громадянам право на обговорення соціально-політичних проблем і критику влади, лежать саме в пост-чорнобильській епосі. Оскільки населення вимагало дедалі більше інформації від уряду, офіційна повістка секретності поступово відступила. Аварія на ЧАЕС змусила уряд визнати екологічні негаразди як законну підставу для радянських громадян створити власні організації, які, зі свого боку, зруйнували монополію ЦК КПРС на соціально-політичну активність. Перші радянські громадські організації та політичні партії зародилися саме на основі екологічних протестів, що охопили найбільш забруднені промислові центри Радянського Союзу.

Більше того, оскільки радіація впливала на кожного — від партійних лідерів і до пересічних громадян, — чорнобильська аварія різко посилила невдоволення політикою (зокрема національною) Москви. В Україні, батьківщині зруйнованого реактора, політичні наслідки були наймасштабнішими. У протистоянні Москві та новому радянському лідеру Михайлові Горбачову були зацікавлені дві ворогуючі політичні сили — український комуністичний істеблішмент і новостворена демократична опозиція. А у грудні 1991 року, проголосувавши за незалежність своєї країни, українці відправили Радянський Союз на звалище історії — СРСР офіційно розпустили вже через кілька тижнів після українського референдуму. Звісно, неправильно пов’язувати зародження політики гласності в СРСР і попит на національні рухи в Україні та інших республіках виключно з вибухом на ЧАЕС, проте вплив чорнобильської катастрофи на ці взаємопов’язані процеси цілком очевидний.