Читати книгу - "Забути, щоб згадати, Ольга Обська"

Розділ 1. Сюрпри-и-и-из

Олена сиділа за столиком літнього кафе та насолоджувалася чудовим десертом. Її співрозмовник Максим, хлопець зведеної сестри, навпаки, був абсолютно байдужий до морозива, яке загрожувало от-от перетворитися на неприємну теплу солодку жижу. Він совався на стільці і збуджено ділився з Оленою своїми ідеями з приводу майбутнього дня народження своєї дівчини.

— Цього разу я вигадав сюрприз, який стовідсотково гарантовано викличе захоплення Насті!

— Їй цілком вистачило попереднього, — Олена зміряла співрозмовника іронічним поглядом і знову зосередила свою увагу на морозиві. Вона відправляла в рот шматочки холодних ласощів і насолоджувалася ніжним ванільним смаком доти, доки морозиво повністю не тануло в роті. Звідки взялася ця звичка — неквапливо смакувати крижаним десертом, Олена не пам'ятала. Так було з давніх-давен — мабуть, від самого народження.

— Оленко, і довго ти мені минулим разом будеш дорікати? — Максим кумедно насупив брови.

— Угу, довго, — кивнула Олена і закотила очі. — Як тут забудеш?

Рік тому Максим уже влаштував, м'яко кажучи, незабутнє свято для своєї дівчини. Тоді йому в голову прийшла геніальна ідея — замість нудної вечері у кафе, організувати для іменинниці та її друзів пікнік на природі з рухливими іграми та купанням у річці. План, звичайно, був чудовий, тільки він не врахував, що в середині травня погода ще дуже мінлива, і як результат — холодний дощ і настирливі комарі зробили день, коли Насті виповнилося двадцять чотири, і справді незабутнім.

— Цього разу я все продумав до дрібниць, — з радісною усмішкою на обличчі повідомив Максим, — жодні комарі нам не завадять!

— Ну і? — Олена навіть не намагалася приховати іронії, підозрюючи, що в плани вічного фантазера включені якщо не комарі, то щось ще екзотичніше.

— Цілком безпечний у плані кусючих комах сюрприз — квест.

— Квест?

— Так. Ну, наприклад пошуки скарбу, або розгадка якоїсь страшної таємниці. Є багато варіантів. Як комп'ютерна гра, тільки наживо.

— Хм, — очі Олени заблищали. Вона хоч і вдавала перед Максимом урівноважену серйозну дівчину, але все ж таки десь у глибині душі була з ним згодна — перетворювати день народження сестри на ще одне тупе застілля, коли тій виповнюється круглих двадцять п'ять, якось неправильно.

— Так отож, «хм», — передражнив Максим і, відчуваючи, що йому вдалося зацікавити Олену, з тріумфальною усмішкою додав:

— Не стримуй себе — погодься, як круто я придумав! Пам'ятаєш, коли Настя навчалася в одинадцятому класі, її було не відірвати від комп'ютера? Вона пройшла, мабуть, усі квести, що були їй доступні у мережі на той момент.

— Пам'ятаю, — з широкою усмішкою похитала головою Олена, — з того часу я зненавиділа ці розваги. Мені тоді хотілося викинути комп'ютер, або хоча б диски з іграми, на смітник.

І вона викинула б без жалю — для Олени на той час не було нічого важливішого, ніж успішність Насті в навчанні, яка різко поповзла вниз через згубне захоплення. Втім, розлучатися з комп'ютером не довелося. Олена придумала, як пристрасть сестри повернути на благо. Час, проведений біля екрану монітора, був перетворений на заохочення, яке можна було заслужити лише хорошими оцінками.

— Так от, — продовжив Максим, — я найняв професійного аніматора, який спеціалізується на квестах, щоб усе було за вищим розрядом.

— Господи, якого ще аніматора!? — обурилася Олена. — Ми з тобою чудово самі могли б усе організувати.

— Олено, не гальмуй, я не можу організовувати квест, а потім сам у ньому брати участь. Гравцями будемо ми з Настею, отже, ні вона, ні я не повинні знати розгадки, розумієш?

— А, ну так, справді, — кивнула Олена.

— Самій тобі важко було б все вигадати, от я і найняв тобі помічника. Його фірма спеціалізується на квестах, вони все влаштовують дуже реалістично: антураж, реквізит, костюми.

Олена скривилася. Ні, ідея в цілому була непогана — Настуні точно сподобається, але шосте чуття підказувало: свято знову може вилитися в якусь авантюру, яка закінчиться так само недобре, як і попередня.

— Все буде під твоїм контролем, і нічого такого ти не допустиш, — усміхнувся Максим, який безпомилково зрозумів хід думок співрозмовниці.

— Ну, гаразд, — з безвихіддю в голосі погодилася Олена. — Але скажи бодай, де ти цього свого аніматора розкопав?

— Все елементарно — в інтернеті. Набрав у пошуковому рядку ключову фразу «оригінальний подарунок для дівчини», і той видав мені кілька чудових варіантів: прогулянка на коні, плавання з дельфінами, стрибок з парашутом, ще кілька таких же екстремальних і, нарешті, квест.

— Слава богу, що ти обрав не стрибок з парашутом, — засміялася Олена.

— Це був запасний варіант на випадок, якщо ти відмовишся допомагати мені з квестом, — сказав Максим.

— Я тебе вб'ю! — погрозила пальцем Олена, все ще продовжуючи сміятися.

— Оленко, коротше, здається, хлопець цей вже тут.

— То ти, що, з ним у кафе домовився зустрітися? — різко стаючи серйозною, здивовано запитала вона.

— Він сам запропонував.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍