Читати книгу - "Людині потрібна людина…, Анна Нікош"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Мені двадцять років , я відчуваю себе красивою, розумною, сексуальною і повною сил ( хоч і роблю на двох роботах кожного дня , майже без вихідних , уже півтора роки ). У мене багатий вибір кавалерів , що завалюють мене різноманітними знаками уваги : ММС-ками ( памʼятаєте , це такі анімовані картинки) , квітами і захопливими поглядами.
А що ще треба трошки втомленій молодій дівчині після десятигодинного робочого дня ? Прояв уваги симпатичного хлопця і ти , наче , зі спа-курорту : красива , свіжа і доглянута. Пурхаєш , як метелик на височенних підборах. Таке можливо тільки , коли тобі двадцять.
Хлопці слину пускають , коли я виходжу на танцмайданчик , намагаються пригостити коктейлем , підвезти додому… але , то все не про мене. Поки я танцюю - ви , звичайно , дивіться , але коктейль я і сама собі куплю та й таксі вмію сама викликати.
Не те , щоб я була якась зануда чи боягузка - ні , просто я з тих , хто хоче сам обирати , а не бути обраною.
В мене , навіть , були певні критерії до вибору підходящих чоловіків :
- обовʼязкове почуття гумору ( підтверджує наявність інтелекту, до речі) ;
- щоб не дуже балакучий був. Ділом , а не словом, так би мовити , ( встигла наслухатися) ;
- приємний парфюм ( мене нудило від занадто солодких ароматів);
- я старалась не залишатися наодинці з чоловіками , побоювалася занадто наполегливих , докучливих і недоречних залицянь.
- якщо хлопець не зловживає алкоголем і цигарками - це вже половина успіху .
На все і всіх підряд я не велася . Тому , поки мої подружки змінювали кавалерів , як рукавички, я була не в парі , одинокою , але насолоджувалася цим.
В активному пошуку не перебувала , так би мовити. Відчувала задоволення від певної свободи дій.
Тільки недавно вирвалася з-під батьківської опіки у самостійне життя . А потенційні кавалери , чомусь , претендували на право контролювати мій простір і намагалися ставити мене в певні рамки. Я того дійства не розуміючи взагалі , успішно уникала можливих претендентів на «контролери» , лавіюючи у потоку залицяльників і іноді , навіть , залишаючись із деякими з них в гарних дружніх відносинах.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Людині потрібна людина…, Анна Нікош», після закриття браузера.
