Читати книгу - "Дарунок дракона, Радомир Український"

— Ти зробив правильний вибір.

Дракон розгорнув свої крила і змахнув ними. Сніг закружляв навколо, закриваючи все навколо білою пеленою. Коли Арун знову зміг щось побачити, Зерос зник, а на місці, де він стояв, залишився блискучий камінь, що переливався золотом і сріблом.

Арун підняв камінь. Він був теплим на дотик, і від нього линула хвиля спокою. Щось змінилося в ньому самому. Невпевненість і страх, які завжди були поруч, зникли, залишивши в серці лише чисте відчуття свободи.

Наступного дня місто прокинулося у святковій метушні. Люди помітили, що щось змінилося у крамареві, який завжди був похмурим і відлюдькуватим. Він відкрив свою крамницю і безкоштовно роздавав товари тим, хто цього потребував. Його обличчя більше не було напруженим, а очі світилися спокоєм.

— Що сталося з тобою, Аруне? — запитала одна із жінок, яка отримала теплий плащ для своїх дітей. — Ти наче зовсім інша людина.

— Я зрозумів, що щастя не в тому, щоб накопичувати, — відповів він із посмішкою. — Воно у тому, щоб ділитися.

Новина про зміни в крамареві швидко розлетілася містом. Люди згадали про легенду про дракона і почали говорити, що Зерос повернувся. Арун лише посміхався, чуючи ці розмови, і продовжував свою роботу.

Тим часом, високо в небі, Зерос спостерігав за містечком. Він бачив, як тепло почало проникати в серця мешканців Вільміра, і знав, що його місія виконана. Люди іноді потребують лише маленького поштовху, щоб побачити, як багато щастя приховано в простих речах.

— Ще одне місто змінено, — промовив дракон сам до себе. — Ще одна душа врятована.

Змахнувши крилами, він полетів далі, залишаючи за собою лише легенду, яка ще багато років грітиме серця тих, хто в неї повірить.

Кінець