Читати книгу - "Темний союз, Дроянда"

Розділ 1:

Алекс сидів у своєму кабінеті, вдивляючись у безлюдну вулицю через великий панорамний вікно. Місячне світло проникало крізь скло, освітлюючи чорний мармур під ногами, створюючи на ньому тіні, якому він давно не надавав значення. Його імперія процвітала, але сьогодні його думки були зайняті чимось іншим. Щось змінилося в його житті, і він не міг пояснити, що саме.

Він знову відчув це — ту дивну тривогу, яку не міг усунути навіть після стількох років у бізнесі. Своїм інтуїтивним відчуттям він знав, що коли все занадто спокійно, це не добре. І саме тоді, коли він вже майже переконав себе, що чергові проблеми — це лише ілюзія, він почув кроки.

До його кабінету зайшов Ян, підручний і друг, і з незмінною серйозністю в обличчі привітався.

— Бос, є новини. З Анною все не так просто, як ми думали, — Ян завмер у дверях, неначе вагаючись, чи варто далі говорити.

Алекс підняв погляд. Він не любив, коли йому казали такі речі. Але все ж він не виявив роздратування. Погляд Яна був настільки напруженим, що Алекс зрозумів — зараз не той момент для ігнорування.

— Говори, — коротко наказав він.

— Ти знаєш, її батька вбили пару тижнів тому. Виявилось, що у неї є деякі контакти з іншими людьми... зі світу, про який ми не чули. Хтось зацікавлений не тільки в тому, щоб забрати її з нашого поля зору, а й в самому її існуванні. Є небезпека, і вона, здається, в це все втягнута.

Алекс задумався. Він не був схильний до таких моментів, коли над ним починали нависати невідомі загрози. Але його інстинкти не помилялись. Зіткнувшись із ситуацією, де не все було під контролем, він відчув перший справжній натиск відсутності влади.

— Вона не повинна бути в небезпеці, — промовив Алекс, задумливо дивлячись на стіл. — Я заберу її під своє крило. Вона не просто хтось з випадкових... Їй потрібно буде допомогти. Я забезпечу її безпеку.

Ян, здається, не зовсім погоджувався з його рішенням, але був змушений залишити це питання без коментарів. Усі знали, що коли Алекс приймав рішення, то назад вже не було дороги.

— І що з її реакцією? — запитав Ян, неохоче підходячи до стола.

Алекс лише подивився на нього з холодним виразом обличчя.

— Що з нею буде? Якщо вона хоче залишитися, я дам їй час. Якщо хоче втекти — не дам. Але вона залишиться. Бо ця історія ще не закінчена.

Ті слова стали фактом, і Ян більше не намагався переконати його. Він знав, що не буде змінити рішення Алекса.

У цей момент до кабінету зайшла Анна. Вона була вражаюче красива, її молодий вигляд контрастував з тією небезпечною атмосферою, яка витала навколо них. Її погляд сповнений недовіри і відчуженості, ніби вона ще не зовсім розуміла, що відбувається навколо.

— Я чула, що ти хочеш зі мною поговорити, — її голос звучав так, ніби вона була готова в будь-який момент вийти і більше не повернутися.

Алекс підійшов до неї, злегка нахилившись вперед, поглядаючи в її темні очі. Різниця у віці, звісно, була очевидною. Він старший, вона — ще зовсім молода, але в її погляді була та сама рішучість, яка могла б зламати його холодний розум.

— Ти залишаєшся, Анно. Ти тепер під моєю охороною, — промовив він, не запитуючи її насправді. — Ти не можеш вибирати між небезпекою і цим світом. Ти будеш тут, поки я не вирішу інакше.

Дівчина коротко зітхнула, ніби ця ситуація була для неї новою, але й зовсім не чужою.

— Якщо ти хочеш, щоб я була з тобою, я повинна розуміти, чому ти мене вибрав, — відповіла вона, її слова були одночасно ніжними і рішучими.

Анна мовчки кивнула і ступила вперед. Вона не знала, що чекає попереду, але це вже було занадто глибоко, щоб відмовитись.

І цей момент став початком їхнього непередбачуваного, болючого шляху разом.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍